Як ЗАТ «Держава» запускає макроекономічний суїцид та зачистку українського бізнесу до 1 вересня.
Ми до останнього відмовлялися вірити в канібалістичну математику цього уряду. Ми намагалися шукати виправдання їхнім катастрофічним діям у хаосі війни, інституційній слабкості чи тиску зовнішніх обставин. Але макроекономічні цифри та сухі рядки урядових постанов не брешуть. Усе, що зараз відбувається з переписуванням критеріїв критичності, — це не помилка некомпетентних бюрократів. Це ретельно спланована, математично вивірена державна зрада та безжальна операція зі знищення автохтонного середнього класу.
Влада запустила таймер «Великого обнулення». Дедлайн — 1 вересня 2026 року. І мета цього обнулення — не справедливість і не обороноздатність. Мета — тотальна зачистка.
З усіх ручних телеканалів нам кричать про «величезну кількість» тих, хто нібито сховався від фронту на підприємствах. Називається цифра — 1,3 мільйона економічно заброньованих. Пропоную тверезо підійти до аналізу дій влади щодо власного економічно активного класу — підприємств, які тримають робочі місця, виплачують заробітну плату, сплачують податки, підтримують ланцюги постачання, рух товарів і послуг та тримають економічний фронт.
У країні з населенням близько 30 мільйонів осіб 1,3 мільйона заброньованих — це жалюгідні 4,3% від загальної кількості громадян. Якщо ж ми поглянемо на працездатне, економічно активне ядро країни (яке сьогодні становить заледве 9–10 мільйонів осіб), то заброньовані фахівці — це лише близько 13% робочої сили.
Але є одна фундаментальна цифра, яку уряд ховає за пропагандистським шумом: саме ці 13% заброньованих працівників легального, білого бізнесу сьогодні забезпечують понад 60% усіх податкових надходжень держави! Це той живий, знекровлений кістяк, який ще тримає на собі залишки економіки, платить мільярди на армію, ремонтує розбиту енергетику, розробляє інновації та забезпечує логістику.
І який же план ЗАТ «Держава» на цю осінь? Жахливий у своїй цинічності: за допомогою нових, свідомо нездійсненних критеріїв уряд планує штучно вичавити з легального сектору й кинути на утилізацію 700 тисяч фахівців. Вони планують одномоментно зрізати бронювання з понад половини тих, хто генерує ці самі 60% податків.
Нам роками повторювали мантру: «Один воює — шестеро працюють». Західні партнери дають гроші на зброю, але не дають жодної копійки на зарплати військовим. Українського солдата одягає, годує і фінансує виключно український бізнес. Вилучаючи 700 тисяч ключових платників податків, влада власноруч ліквідує фінансову базу ЗСУ. Якщо зупиняється український завод — зупиняються податки, і армія залишається без зарплат. Це не мобілізація, це пряма диверсія проти фронту.
Якщо 700 тисяч реальних працівників викидають на розтерзання, то хто ж ті 600 тисяч, що складуть касту «недоторканних»?
Це не унікальні інженери і не рятівники життів. Це обслуговуючий персонал влади:
Жерці пропаганди. Працівники телемарафону, ручні медіа та лояльні блогери, які з телеекранів розповідатимуть вдовам про «швидку перемогу», отримуючи 100% бронювання за державний кошт.
Придворні блазні. Циркачі, елітні івент-агентства та співаки. Для влади вони офіційно визнані «критично важливими», бо номенклатурна еліта потребує розваг, поки піхота без ротацій гниє під КАБами.
Золота молодь. Діти чиновників і прокурорів, які магічним чином стали «критичними фахівцями» в наближених фондах або фіктивно здобувають п'яту вищу освіту в аспірантурах.
Кишенькові монополісти ВПК. Бронювання збережуть корпорації, що сидять на розпилі бюджетів, та наближений до влади великий бізнес. Незалежний інноватор, який у гаражі збирає найкращі РЕБ, бронювання не отримає.
Влада залишає собі обслугу та інструменти для розпилу. Усіх решту переведено в категорію безправної «біомаси».
Щоб зрозуміти, як саме технологічно працює ця гільйотина для бізнесу, достатньо поглянути на медичний ринок. Це ідеальний доказ інституційного вбивства.
Ось як вони це зробили.
Постановою №147 від 05.02.2026 було вилучено понад 70% усієї номенклатурної бази медичних виробів та обладнання. Фактично відбулася тотальна зачистка номенклатури. Повністю викинуто базове госпітальне, хірургічне, операційне, реабілітаційне, реанімаційне, неонатологічне, лабораторне, стерилізаційне та мийно-дезінфекційне обладнання, а також оснащення для відділень репроцесингу.
Нешановні, а як же відбудова української медицини?! Чи вже не на часі? Чи нам побудують лікарні іноземні компанії власними спеціалістами, як колись українці та радянські фахівці-виробничники приїжджали до країн Африки?
З поля критичності виведено високовартісне обладнання для закладів військової та онкологічної допомоги. Широкий розділ щодо обладнання для кластерних та надкластерних лікарень було повністю знесено. Натомість українські розробки, як-от підігрівачі крові та розчинів, які безпосередньо рятують життя при крововтратах, викинуті на смітник.
Нові критерії МОЗ вимірюють не незамінність підприємства, а його портфельність. Уповноважений представник тепер зобов'язаний мати не менше п'яти різних категорій виробів із №216. Національний виробник повинен мати не менше трьох категорій. Сервісні компанії змушують мати договори щонайменше з 10 закладами виключно з вузького переліку №501, що повністю ігнорує реальну мережу регіональних лікарень.
Яка може бути відбудова лікарень без постачальників базового обладнання, сервісних інженерів та клінічних спеціалістів? Їх просто позбавили права довести свою важливість і віддали ТЦК.
Якщо ти працюєш на реальному українському підприємстві — ти смертник. Цей інституційний злочин має три прагматичні мети:
1. Розширення кормової бази для тіньового картелю.
700 тисяч людей, які втратять бронювання, — це гігантський ринок для вимагання. Система ТЦК, ВЛК та силовиків розуміє: ці люди продадуть квартири і занесуть по 20 000 доларів за відкуп. Держава заганяє легальний клас у лапи свого 80-мільярдного тіньового ринку хабарів.
2. Зачистка ринку для іноземних монополій.
Усунувши українського виробника через мобілізацію його кадрів, чинна влада звільняє ринок. Поки вітчизняні заводи зупиняються (а лікарні втрачають українське обладнання), глобальні корпорації бачать Україну як зачищений від конкурентів майданчик. Вони зайдуть сюди освоювати бюджети, збираючи надприбутки на ринку, де український середній клас повністю ліквідовано.
3. Легалізація демографічного заміщення.
Що відбудеться з підприємствами, коли українських чоловіків відправлять на утилізацію? На їхні робочі місця ті самі олігархічні монополії вже готові масово завозити трудових мігрантів з Азії. Це ідеальна схема для мародерів: відправити вільного українця, який знає свої права і може вийти на протест, в окоп на смерть. А замість нього завезти контейнерами слухняних, безправних мігрантів, які працюватимуть за копійки і ніколи не спитають про корупцію.
Уряд, який бронює циркачів і працівників телемарафону, але свідомо створює законодавчі умови для вичавлювання на фронт 700 тисяч реальних працівників інноваційного, виробничого та медичного секторів, — це не «наша помилкова влада». Це ворожа, антиукраїнська окупаційна адміністрація, яка діє в інтересах транснаціонального капіталу. Вони розглядають Україну виключно як територію для екстракції ресурсів.
1 вересня 2026 року стане днем остаточного зриву масок. Якщо український бізнес мовчки піде на цю бойню, сподіваючись «якось домовитися», — ми назавжди перестанемо існувати як нація. Нації, які дозволяють мародерам міняти своїх інженерів, менеджерів, управлінців, архітекторів, логістів, розробників приладів і систем, технологів на слухняних мігрантів заради маржі монополістів, на історичних картах не залишаються.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»