Історичний ренесанс
Ізраїль Мойсейович Леплевський (1894 - 1938)
У 1937 - 1938 рр. був наркомом внутрішніх справ УРСР, керував в Україні масовими репресіями проти т.зв. «ворогів народу».
Якщо «згори» було встановлено «план із ворогів народу», - то один з кращих «хірургів Сталіна» просив декілька разів про збільшення додаткових лімітів. Згідно його донесень в Україні було дуже багато «ворогів народу».
Союзний наркомат підтримав ці клопотання. Ліміти були збільшені: за першою категорією (смертна кара) до 26150 осіб, за другою - до 37800, разом - до 63950, тобто втричі більше, ніж передбачалося спочатку.
Під його репресії потрапили «куркулі», «кримінальники», «контрреволюціонери» різних відтінків, «повстанці», «церковники», «шпигуни», «троцькісти», «диверсанти», «шкідники», «буржуазні націоналісти» - тобто й українська інтеліґенція, яка, за визначенням Сталіна, «не заслуговувала довіри».
Леплевський був одним з кращих робітників своєї справи - нагороджений орденом Леніна та двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, двома знаками «Почесний робітник ВЧК-ГПУ», медаллю «XX років РСЧА». Член ЦВК СРСР у 1935—1937 рр.
Але Сталін залюбки чистив історію своїх діянь, особливо в Україні, тому кінець кар’єриста був очевидним - 28 липня 1938 року Ізраїля розстріляли на відомому радянському полігоні - «Комунарка», згідно з вироком Військової колегії Верховного суду СРСР.
Не реабілітований.
Вирок - Кат України!