Від Поділля до Персії: архітектурна одіссея Городецького.
4 червня 1863 року в селі Шолудьки Подільської губернії народився відомий архітектор польського походження, «київський Гауді» — Владислав Городецький.
Про це нагадує Diaspora.ua.
Ми знаємо його насамперед як автора унікальних будівель, які стали візитівками Києва: Будинок з химерами, костел святого Миколая (Будинок органної та камерної музики), караїмську кенасу (Дім актора), Національний художній музей України та інші.
Крім того, він збудував кілька шедеврів у Черкасах.
Хтось також згадає, що архітектор Городецький був ще й вправним підприємцем та затятим мисливцем, який не раз їздив на сафарі до Африки й повертався з численними трофеями.
Водночас він був неабияким франтом та постійним відвідувачем київських ресторацій і кав’ярень, а також одним із перших автовласників у Києві та товаришем авіаконструктора Ігоря Сікорського. Завдяки цій дружбі він став першим у Києві зодчим, який літав на аероплані.
Порівняно менше з нас знають, що останній період життя та професійної діяльності Владислава Городецького пов’язаний зі Сходом.
З приходом до влади більшовиків навесні 1920 року він емігрував до Польщі, звідки походив його рід. Згодом опинився в Ірані, де отримав посаду головного архітектора Синдикату зі спорудження Перських залізниць. Там же він спроєктував Тегеранський залізничний вокзал. Є також непідтверджена інформація, що у Тегерані він спорудив палац для шаха та спроєктував готель.
В Ірані й скінчився його земний шлях — 3 січня 1930 року. Поховано «київського Гауді» на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбувано польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля буде йому легкою».