Деякі із сурогатних матерів в кінцевому підсумку платять своїм здоров'ям або навіть життям.
Карантин оголив масштаби комерційного бізнесу по народженню сурогатних дітей в Україні, і тепер жінки, найняті для їх народження, розповідають подробиці небезпечних заробітків, передає The Guardian.
Журналісти розповідають про побачене. Цих новонароджених немає в яслах пологового будинку, вони знаходяться у приймальні готелю Венеція на околиці Києва, захищеного зовнішніми стінами і колючим дротом.
Саме тут тимчасово знаходяться немовлята, які не потрапили ще до своїх закордонних батьків через карантинні обмеження.
Деякі плачуть в своїх ліжечках; інші сидять в колисці або годуються з пляшечки нянями. Це діти іноземних пар, народжених від сурогатних матерів України в київському Центрі репродукції людини BioTexCom, найбільшої сурогатної клініки в світі. Вони застрягли в готелі, тому що їх біологічні батьки не можуть потрапити до України після закриття кордонів у березні через пандемії COVID-19.
Схвильовані батьки перевіряють дітей, яких вони ще не зустріли, з допомогою відеодзвінків, а інші відправляють аудіозаписи своїх голосів, щоб заспокоїти дітей.
У середині травня BioTexCom випустила відеозйомку з готелю, щоб висвітлити несамовиту дилему для батьків і лобіювати відкриття кордонів.
Становищу дітей були присвячені заголовки новин по всьому світу, але й через місяць близько 50 немовлят залишаються в готелі, і сага про висвітлення швидко зростаючої комерційної галузі дітонародження в Україні триває.
Микола Кулеба, український омбудсман у справах дітей вже заявив, що реформування системи, яку він назвав порушенням прав дітей, недостатньо, і що сурогатне материнство для іноземних подружніх пар в Україні має бути заборонено.
«Проте в бідній українській економіці, де середня заробітна плата становить 300 фунтів стерлінгів на місяць, а війна з Росією і її найманцями триває, багато збіднілих жінок, особливо в невеликих містах та сільській місцевості, все ще шикуються в чергу, щоб виношувати дітей за гроші, навіть якщо вони платять важку медичну і психологічну ціну», – констатують журналісти The Guardian.
Так, у місті Вінниця, сурогатна матір Людмила все ще чекає, щоб отримати залишок її плати за народження дівчинки для німецької пари в лютому. Вона регулярно пише тексти своєму агентству сурогатного материнства (не BioTexCom), яке, за її словами, завинило їй 6000 євро.
«Вони постійно говорять мені, що не можуть відправити всю суму через обмежувальні заходи», – говорить Людмила.
Попри те, що 39-річна Людмила передала ембріон в Києві і провела більшу частину своєї вагітності у Вінниці, агентство попросило її поїхати в Польщу, щоб народити дитину, щоб там можна було зареєструвати дитину. Персонал лікарні не знав, що Людмила була сурогатною матір'ю, тому що комерційна сурогатне материнство заборонене в Польщі, як і в більшості країн Європи.
«Я не хотіла віддавати її, я плакала», – згадує Людмила. Вона каже, що після двох днів догляду за немовлям у пологовому відділенні відпустити її було болісно. «Але я знала, про що це все».
Продавець-консультант і мати-одиначка, Людмила роками боролася за те, щоб знайти будинок для себе і своїх трьох дітей, який був би краще, ніж одна кімната в гуртожитку, яку вони мали. Тому в 2017 році вона пішла в сурогатну клініку, і на ці гроші вона змогла оформити іпотечний кредит на квартиру. Дарма, що вона була поміщена у відділення інтенсивної терапії у результаті ускладнень під час вагітності, Людмила вирішила завести другу сурогатну дитину, щоб погасити більшу частину кредиту за квартиру.
А ось інша сурогатна матір – Тетяна Шульжинська, 38 років, періодично пише в спеціалізованих групах щодо сурогатного материнства, намагаючись переконати жінок триматися подалі від цього.
Переконуючи, що деякі з них в кінцевому підсумку заплатять своїм здоров'ям або навіть життям.
Тетяна Шульжинська
«У контракті вони захищають тільки немовлят, вони не піклуються про нас», – каже жінка, сидячи на ліжку в своєму маленькому дерев'яному будинку в Чернігові, на півночі України.
Шульжинська, мати двох дітей, яка раніше працювала водієм тролейбуса, у 2013 році пішла в сурогатну клініку, тому що їй конче потрібно було виплатити банківський кредит. Вона була у настільки важкій фінансовій ситуації, що клініка відправила їй гроші, щоб купити квиток до Києва.
Українка погодилася виносити дитину для італійської пари, і через два місяці виявилося, що у неї в матці було чотири живих ембріонів. Біологічна сім'я вирішила залишити тільки одну, а інші були видалені хірургічним шляхом. У травні 2014 року Шульжинська народила дівчинку, яку вона віддала батькам. Вона отримала гонорар в розмірі 9 000 євро.
А сім місяців тому, вона потрапила в лікарню з сильним болем у животі. Лікарі діагностували рак шийки матки. Їй знадобився майже рік, щоб зібрати гроші на операцію. Шульжинська підозрює, що рак був викликаний її сурогатним материнством, хоча доказів цього немає. Вона нещодавно замовила милиці, тому що лікарі планують ампутувати її ліву ногу, яка зараз гниє через поширення раку.
У 2015 році Шульжинська подала скаргу на BioTexCom, що призвело до кримінального розслідування, яке триває.
Зазначається, що офіційної статистики щодо сурогатного материнства немає, але, за деякими оцінками, в Україні щорічно народжується кілька тисяч дітей для сурогатних матерів.
Вісімдесят відсотків цих дітей призначені для іноземних пар, які обирають Україну, тому що цей процес легальний і дешевий.
Сергій Антонов, адвокат з питань народжуваності, каже, що українські сурогатні агентства іноді організовують процес народження дітей за кордоном, оскільки це може спростити процес реєстрації народження.
Ціна пакета сурогатного материнства в Україні починається від 25 000 фунтів стерлінгів, при цьому сурогатна мати отримує близько 10 000 фунтів стерлінгів.
Майбутні батьки, як правило, повинні бути одруженими гетеросексуальними парами і мати доказ діагнозу безпліддя. Клініки та агентства сурогатного материнства розміщують свої оголошення у газетах, на громадському транспорті або в соціальних мережах.