Санкції без суду: як справа проти Arricano стала прецедентом для бізнесу.
Санкції проти естонського бізнесмена Хіллара Тедера, власника компанії Arricano, стали показовим прикладом того, як в Україні санкційна політика дедалі частіше використовується не як інструмент безпеки, а як засіб тиску і переділу власності.
Як пише журналіст Олекса Шалайський, Arricano володіла п’ятьма торгово-розважальними центрами в Україні, один із яких — у Криму. Після початку повномасштабної війни компанія позбулася цього активу, але не одразу, а «не за день, а за кілька місяців».
Цього, за словами журналіста, вистачило, щоб силовики відкрили кримінальне провадження за державну зраду і почали паралізовувати весь бізнес: арешт майна, передача ТРЦ до АРМА, обмеження операційної діяльності. «Кримінальна справа триває вже кілька років, але відверто розсипається, бо доказова база — дірява, як французький сир», — зазначає Шалайський. Минулого року суди навіть почали знімати арешти. Але у 2024-му, коли правових підстав стало бракувати, було застосовано нову зброю — санкції РНБО: «бо якщо не вистачає доказового права, то можна застосувати емоційне».
Цей кейс, на думку журналіста, яскраво ілюструє, як санкційний механізм почали використовувати не для боротьби з ворогом, а для боротьби з бізнесом.
І саме тому, вважає він, постає запитання: якщо застосовувати «прецедент Arricano», то чому держава не передає до АРМА магазини АШАН, відділення Райффайзен та майно інших компаній, які бодай пів року після 24 лютого 2022-го продовжували працювати в росії?