Командування 110-го батальйону видає накази, які неможливо виконати, та внаслідок яких гинуть військові.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Історія про те, як закінчилася моя військова кар'єра, та почалась тюремна. (Напевно).
Ті, хто мене знають, знають, що я на цій війні завжди рвала останні нерви та жили.
Порвалися.
Мій батальйон - майже у повному обсязі — всі 40 залишившихся хлопців та 3 дівчат — звинувачують у невиконанні наказу.
Спойлер: такого не було.
Командира роти звинувачують у залишенні позицій.
Спойлер: «залишені позиції» вже на той час знаходились глибоко в оточенні. В селі, де вороги розвісили своє ганчір'я.
Наразі, — десь «зверху» нас намагаються звинуватити у втраті Новоолександрівки мій бат. Який складається з махрового ТрО, і стояв на її околиці чотирма позиціями (12 людей), - до останнього.
Нам один за одним «штампують» бр-ки, в яких від бойового розпорядження тільки список імен. І немає ні задачі, ні зони відповідальності, нічого. Стосовно яких ми вимагаємо роз'яснень. А отримаємо звинувачення у тяжкому злочині.
Нас хочуть передати у підпорядкування 110 бригаді. Напевно, щоб там нас остаточно знищили — як майже знищив 110-ий батальйон. Який, всупереч зачитаного бр, не надав ні своєї арти, ні аеророзвідки, ні евакуації. (Ми не володіємо ні першим, ні другим, ні третім).
Позиції, які визначав 110-ий бат були не розвідані від слова «зовсім» і половина з них немала сенсу. На кшталт, позиція в болоті. «Окопуйтесь». Води по коліно. Акваланги не видали.
Відповідальних за весь безлад немає. Командування приїжджає і бреше в обличчя. Як то: показують недійсні карти, брешуть що вже втрачені сп ще існують, обіцяє транспорт для еваку — наша група виїжджає «до транспорту» — чекає 1.5 години — і повертається з нічим. Коли у нас чекають пораненні.
Наразі я сиджу під кабінетом лікаря, завершуючи ВЛК. Надалі ВЛК визнає мене придатною (по аналізу крові та сечі погадають, бо інших досліджень не робили), — я повернуся до частини, мені знову зачитають мутну бр-ку (в який буде запаковано що з нас роблять супер-штурмовиків, але прямо не сказано), включать запис — ми всім батом скажемо, що не можемо її виконати.
І підемо на йух.
Даруйте. На Дніпро. На суд та до тюрми.
Що до мене — за останні дні цього терору я вкрай виснажена.
Хірург написав мені направлення на лікування «у плановому порядку», ціла стопка рапортів на лікування від хлопців зберігається у мене в папці. Відповідь начмеда: «якщо комбат дасть згоду». Це, звісно, той же самий напрямок. Бо а) комбата в нас немає (зняли), б) начмед не підписує рапорти, в) ніхто їх не приймає.
Всім дякую, хто допомагав донатами та увагою.