Уряд, де етнічні українці майже не представлені, не може бути своїм. Він не відображає національних інтересів і прагнень нашого народу.
Якщо анархічна й розбещена більшість не буде слухати свідому українську меншість, вона буде слухати чужинців. Російську, європейську, американську, китайську, африканську більшість.
Аджу у світовому вимірі оті 73% становлять мізерний мізер і їхнє свавілля буде дуже швидко вкорочене більш багатими, численними й організованими спільнотами. Без будь-яких сантиментів.
Вільнюський саміт НАТО був наочним тому прикладом. Скільки б наше Боневтікало не тупало ніжками, не цвірінькало гнівно у Твітторі, не намагалося шантажувати поважне євроатлантичне паньство, воно отримало рівно стільки, скільки йому вважали за потрібне дати.
І добровільна й принципова відмова державницької частини суспільства від непарламентських форм політичної боротьби і жорстко вертикальних форм організації не несе в собі нічого істинно морального й великодушного, бо віддає країну і її населення на поталу чужим людям.
І не питайте потім – «А нам, таким слухняним, таким культурним, таким правильноголосуючим за що це все?». За те, що навіть не спробували поборотися як слід за свою державу.
Межею свавілля внутрішніх анархістів і паразитів є чужі народи. І наслідком повалення національних лідерів є не воля, а жахливе рабство у чужих спільнотах.