Скандал у «Інваспорті»: звільнення тренера збірної перед Дефлімпіадою.
Жадібність і нахабство українських спортивних функціонерів не мають меж. Про це добре відомо й існує багато прикладів. Але історія, яку мені розповіли друзі з Полтави, все одно мене здивувала. Бо мова йде не просто про спортсменів, а про спортсменів з інвалідністю слуху, в тому числі — дітей. Обманювати їх та паразитувати на них — це щось за межею й дійсно нелюдське. Чисте, дистильоване зло, яке має бути покаране. І бажано — не в наступному житті, а тут і зараз.
Отже, ситуація. За три тижні до Дефлімпіади в Токіо — Олімпіади для людей з вадами слуху — звільняють легендарного українського тренера збірної з настільного тенісу Миколу Закладного, у минулому — багаторазового олімпійського призера, який, увага, підготував п’ять чемпіонів і призерів попередньої Дефлімпіади і везе на нинішню першість двох своїх вихованців, що з високою вірогідністю можуть завоювати нові медалі для України.
Здавалося б: честь і хвала — їдьте, хлопці, будемо за вас вболівати. Це думки звичайної адекватної порядної людини, але, схоже, не керівництва Інваспорту й Федерації спорту глухих України, в головах яких думки не про медалі для країни, а про олімпійські виплати, які отримають тренер і вихованці. Загальна сума — до 150 тисяч доларів. Та ви що! Хіба ж можна? Такий шмат пирога не може пропливти повз них. А як казав один «Слуга народу» — «я теж хочу свій шматок пирога».
І от 21 жовтня відбувається засідання Федерації. Присутні президент федерації Леонід Касіцький, віце-президент Інваспорту Оксана Скугарева та інші вищі функціонери. Викликають головного тренера і в кращих радянських традиціях починають «розпікати». Проблема в тому, що підстав для критики немає: тренер і авторитетний, і результативний, і відомий далеко за межами України, і є визнаною величиною в дефспорті.
Тим більше, що сьогодні чоловіча дефлімпійська збірна України з настільного тенісу — єдина серед команд спорту глухих, де виступають майстри спорту, які успішно конкурують і в загальних чемпіонатах України, — і це стало можливим завдяки системній роботі Закладного. Але коли на кону 150 тисяч, причини знаходяться легко. Трохи дебільні — але які є.
Закладному закидають, що він «не пише докладних», «залякує спортсменів», — і абсурд зашкалює до того, що згадують конфлікт між спортсменами, який відбувся ще у 2019 році. Закладний запитує голову федерації Касіцького: «Чого ти брешеш?». Відповісти складно, тому відповіді немає, але Закладного звільняють.
Те, що сталося, — далеко не перший інцидент у системі Інваспорту. У 2023 році кілька відомих атлетів з інвалідністю звинуватили Інваспорт у корупції. Низка спортсменів із інвалідністю з різних регіонів України та різних видів спорту заявили про «побори», тиск, погрози та примусові звільнення з команд з боку тренерів і керівництва федерацій або обласних осередків Інваспорту. Зокрема, дефлімпійка Інна Візір розповіла про «схему з 10»: за її словами, збір грошей пояснювали «благодійністю» та погрожували, що інакше вона не збудує кар’єру й не отримуватиме стипендію. З її слів, гроші команда заносила до кабінету президента Федерації нечуючих Леоніда Касіцького. Але багато хто у Федерації каже, що з питаннями цієї «системи» краще звертатися не до Касіцького, а до голови Паралімпійського комітету України Валерія Сушкевича. Свічку не тримав. Проте знайомі запропонували послухати спортсменів, хоча й попередили, що публічно мало хто захотів би висловлюватися. Це я вже багато разів спостерігав.
З’ясувалося, що після скандалу 2023 року чиновники зробили висновки й змінили тактику — відправляти «своїх», з якими не буде проблем з отриманням виплат, і не треба буде тиснути, шантажувати й вимагати.
Що відбувається далі? Вихованці Закладного виступають із листом до Федерації, у якому відмовляються від участі в Дефлімпіаді — вони віддані своєму наставникові й не хочуть їхати без нього. І це вже прямий негативний наслідок для України від дій чиновників.
А чиновники тим часом призначають «правильного» тренера — цивільного чоловіка чиновниці. Поява такого призначення виникає із запитання: чи не для того, щоби виплати дійшли куди треба? І нікого не бентежить, що саме цей тренер «прославився» тим, що оформляв кредити на свого вихованця і залякав його так, що перспективний юніор-призер чемпіонатів пішов зі спорту. І так, не шановні чиновники, у мене є всі підтвердження цьому.
Отже виходить, що через жадібність чиновників Україна може не отримати олімпійські медалі, а спортсмени втратять кар’єри й заслужені виплати. Тому дуже прошу міністра спорту Матвія Бідного та правоохоронців звернути увагу на це свавілля. Бо якщо вже приходять скаржитися мені, то значить терпець урвався — і далі буде лише гірше.