«Лубінецька народна республіка».
«На прикладі «розслідування» НАБУ кримінального провадження №52025000000000055 від 05.02.2025 можна констатувати, що діяльність Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури сама по собі носить злочинний характер. Таке сталось можливим через відсутність контролю за діяльністю НАБУ та САП з боку Генерального прокурора й Верховної Ради України, відсутність аудиту діяльності НАБУ, який має проводитись щороку, та виключну підслідність, встановлену ч.5 ст. 216 КПК України, яка дозволяє керівництву НАБУ блокувати розслідування резонансних кримінальних правопорушень».
Цими словами закінчується моє звернення в Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупції або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади, направлене 21 серпня 2025 року у зв’язку з діяльністю під «дахом» НАБУ злочинного угруповання на чолі з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем.
Якби в Україні був би генеральний прокурор, тобто людина, яка відповідає за підтримання правопорядку в державі, то всі фігуранти цієї історії – і Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець, і його брат Іван, і керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейко разом з бухгалтером профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Якименком, і голова Держспецзв’язку Потій разом з начальником Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України Титаренком, не кажучи вже про директора НАБУ Кривоноса та керівника САП Клименка – опинилися б на лаві підсудних. Але то ж якби…
* * *
У Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупції або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади
БОЙКО Володимир Маркович
З В Е Р Н Е Н Н Я
у зв’язку з систематичним порушенням законності керівництвом НАБУ, САП, старшим детективом НАБУ Дячуком І.С. і прокурором Посвистаком О.М. у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні №52025000000000070 від 05.02.2025
Старшим детективом Національного бюро Четвертого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів НАБУ Дячуком Іваном Сергійовичем здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №52025000000000055 від 05.02.2025, яке розпочато на підставі відомостей, викладених у моєму повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення від 23.01.2025. Кримінальне провадження зареєстровано за фактом корупційних злочинів, вчинених організованою групою в складі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Д.В., керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейка І.Д., бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Якименка О.С., голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Потія О.В. та начальника Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Титаренка О.В.
Але слідчі дії в зазначеному кримінальному провадженні фактично не проводяться, ухвала слідчого судді не виконується, до ЄРДР внесені тільки два епізоди злочинної діяльності з восьми, мої клопотання старшим детективом НАБУ Дячуком І.С. не розглядаються, мої скарги прокурором САП Посвистаком О.М. залишені без уваги. У відповідь на мої скарги від керівництва НАБУ та САП надходять відписки, що старший детектив Дячук І.С. і прокурор Посвистак О.М. є самостійними процесуальними фігурами й ніхто не вправі контролювати, чим вони займаються в робочий час.
До сьогоднішнього дня я не визнаний потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні, натомість старший детектив НАБУ Дячук І.С. надає максимальне сприяння Лубінцю Д.В. в переслідуванні мене як заявника та викривача корупції.
З 1990 року й до 5 березня 2022 року я займався журналістською діяльністю й працював у жанрі правової журналістики та журналістських розслідувань, маю тисячі публікацій у друкованих та інтернет-ЗМІ, сотні виступів на телебаченні, знімав документальні фільми-розслідування. Окрім того, з серпня 2016 року я веду в мережі інтернет свій персональний блог за адресою volodymyrboyko.com, який називається «Хроніки Українських Йолопів». Блог зареєстрований на моє ім’я, його хостинг і доменне ім’я оплачуються мною з моєї іменної банківської картки, засобами зв’язку при реєстрації зазначені мій контрактний телефон та моя електронна поштова скринька.
З 5 березня 2022 року по 10 травня 2025 року я перебував на військовій службі, через що припинив журналістську діяльність, а також упродовж 2022-2023 років не оновлював свій блог volodymyrboyko.com. Але в зв’язку з різким погіршенням мого здоров’я та необхідністю постійних медичних процедур, амбулаторного й стаціонарного лікування в листопаді 2024 року в мене з’явився час, вільний від виконання обов’язків військової служби, і 17 листопада 2024 року я опублікував у своєму блозі статтю «Уповноважений з корупції» (додаток 1) з розповіддю про корупційні кримінальні правопорушення, вчинені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Лубінцем Дмитром Валерійовичем, керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейком Іваном Дмитровичем і бухгалтером профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Якименком О.С.
А саме:
18 березня 2020 року Донецькою обласною прокуратурою до Волноваського районного суду Донецької області був скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018050510000417 від 21.02.20218 за ознаками ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України стосовно Вервейка Івана Дмитровича. Згідно з фабулою обвинувального акта, Вервейко І.Д. раніше очолював Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області й оформлював на роботу фіктивних співробітників та присвоював їхню зарплатню. Але матеріали зазначеного кримінального провадження були викрадені з Волноваського районного суду Донецької області.
У наступному з метою приховати факт втрати матеріалів кримінального провадження №12018050510000417 від 21.02.20218 у Волноваському районному суді Донецької області були виготовлені документи про те, що вказане кримінальне провадження, начебто, передано до Чечелівського районного суду м.Дніпра відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06.03.2022 №1/0/9-22, яким змінена територіальна підсудність судових справ у зв’язку з тимчасовою окупацією м.Волноваха Донецької області (додаток 2). Але, насправді, матеріали кримінального провадження №12018050510000417 від 21.02.20218 до Чечелівського районного суду м.Дніпра не надходили.
За наявною в мене інформацією, викрадення матеріалів кримінального провадження №12018050510000417 від 21.02.20218 організували Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитро Валерійович, його брат – голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Лубінець Іван Валерійович та його батько – голова Волноваської районної ради Лубінець Валерій Дмитрович. У такий спосіб керівникові Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейку І.Д. вдалось уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ним правопорушення.
Більш частина співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (понад 150 осіб) змушені щомісяця зі своєї зарплатні сплачувати Лубінцю Д.В. фіксовану суму – від 5 тис. грн (стільки має «внести в касу» головний спеціаліст) до 50 тис. грн (це – такса для радників Лубінця). З кінця 2023 року до збору грошей долучені не лише працівники центрального офісу, але й регіональних представництв Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Окрім того, у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини фіктивно оформлені на роботу громадяни, які фактично не працюють і зарплатню яких привласнює Лубінець Д.В. У такий спосіб з грудня 2023 року й до листопада 2024 року Лубінець Д.В. і Вервейко І.Д. лише через повернення коштів із зарплатні співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини привласнили понад 20 млн. грн.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Д.В. виплатив ТОВ «Найс-Айті» 990 тис. грн за розробку чат-боту, який, насправді, був розроблений у 2023 році відділом інформаційних технологій Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Таким чином Лубінець Д.В. разом зі службовими особами ТОВ «Найс-Айті» привласнив 990 тис. грн.
Керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейко І.Д. безпідставно сплатив 2 млн. 50 тис. грн ТОВ «Найс-Айті» за створення, налаштування та впровадження CRM-системи (Customer Relationship Management, тобто «Управління взаємовідносинами з клієнтами») – програмного забезпечення, яке допомагає організаціям перетворювати потенційних клієнтів на реальних, а також утримувати наявних клієнтів, охоплюючи всі етапи взаємодії з ними; основними цілями використання CRM-платформи є розвиток відносин компанії з клієнтами та підвищення їхньої лояльності, а також збільшення ймовірності закриття угод та зростання прибутку.
Лубінець Д.В., зловживаючи службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди відкрив у приміщенні Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини нелегальний буфет, який утримує його довірена особа ФОП Якименко Олександр Сергійович (додаток 3). Оскільки договір оренди приміщення, у якому розташований буфет, між Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та ФОП Якименко О.С. відсутній, орендну плату Якименко О.С. сплачує безпосередньо Лубінцю Д.В.
При цьому Якименко О.С. одночасно оформлений на посаду бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (додаток 4), а також є керівником псевдо-громадської організації, що має ознаки фіктивності, «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яку Лубінець Д.В. відкрив для привласнення гуманітарної допомоги (додаток 5).
У жовтні 2023 року за сприяння уряду Катару з Російської Федерації в Україну було повернуто 8 незаконно депортованих дітей. Катар повністю взяв на себе всі видатки на цю операцію, оплативши перевезення, проживання й харчування дітей, придбання першочергових особистих речей тощо. Достеменно знаючи про це, з метою одержання неправомірної вигоди Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Д.В. звернувся до керівника неурядової організації «Orphans Feeding Foundation», відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт з проханням надати йому 18 тисяч євро готівкою, начебто, на відшкодування витрат, пов’язаних із поверненням в Україну дітей, що були примусово вивезені в Російську Федерацію. При цьому Лубінець Д.В. попрохав передати ці кошти представнику профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Якименку О.С., який є довіреною особою Лубінця Д.В. і утримує нелегальний буфет у приміщення Секретаріату.
Виконуючи прохання Лубінця Д.В., Маріам Ламберт передала 18 тисяч євро Якименку О.С., який надав їй розписку в отриманні грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (додаток 6). У розписці Якименко О.С. зазначив, що він діє від імені профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а кошти, надані Маріам Ламберт в сумі 755 208,61 грн, будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення українських дітей, які були депортовані та/або незаконно переміщені з території України на територію Російської Федерації. Як мені повідомила Маріам Ламберт, Лубінець Д.В. привласнив кошти, які вона передала Якименку О.С., та відмовився надавати звіт про їх витрачання.
Як мені в наступному повідомила Маріам Ламберт, у результаті проведеного аудиту було встановлено, що Лубінець Д.В. ці кошти витратив на придбання елітного алкоголю та відпочинок у Італії, усього ж Лубінець Д.В. привласнив 270 тис. євро, отриманих від неурядової організації «Orphans Feeding Foundation».
На кожній зустрічі з благодійними організаціями та міжнародними партнерами Лубінець Д.В. наголошує на необхідності матеріально підтримати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – грошима та автомобілями. Але приймає цю допомогу не Секретаріат, а створена Лубінцем Д.В. спеціально під таку допомогу 24 квітня 2023 року громадська організація «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яку очолює довірена особа Лубінця Д.В. Якименко О.С., що утримує нелегальний буфет у приміщенні Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини й працює бухгалтером профспілкової організації працівників Секретаріату.
На доказ цього опублікував перелік 11 автомобілів, які Лубінець Д.В. привласнив у такий спосіб: частина цих автомобілів придбана для Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини коштом Благодійного фонду «BGV», частина – «Сталевим фронтом» Ріната Ахметова і ще кілька автомобілів були отримані від неурядової організації «Orphans Feeding Foundation», очолюваної Маріам Ламберт.
Окрім того, деякі авто, які отримує Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, реєструються безпосередню на Якименка О.С. На доказ цього в статті «Уповноважений з корупції» я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі, що були передані благодійними організаціями для Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і які Лубінець Д.В. оформив у власність своєї довіреної особи Якименка О.С.
На посаду радника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінець Д.В. призначив Лещенка Романа Володимировича, який є чоловіком рідної сестри дружини Лубінця Д.В., Яніни Вікторівни, і з яким Лубінець Д.В. спільно проживає в одному будинку за адресою: м.Київ, вул. 63-та Садова. Головним спеціалістом сектору з питань охорони праці та техніки безпеки Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінець Д.В. призначив свою двоюрідну сестру Какауліну Мирославу Юріївну. Обом ним – і Лещенку Р.В., і Какауліній М.Ю. – Лубінець Д.В. щомісяця виплачує премії, надбавки та матеріальну допомогу, грубо порушуючи вимоги Закону України «Про запобігання корупції».
Після публікації моєї статті «Уповноважений з корупції» Лубінець Д.В., вступивши з змову з керівництвом НАБУ та НАЗК, куди я направив матеріали щодо його корупційної діяльності, став вживати заходи для блокування доменного імені мого блогу та переслідування мене за цю публікацію.
Зокрема, Лубінець Д.В. звернувся по допомогу до свого знайомого – голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Потія Олександра Володимировича з проханням зупинити поширення інформації щодо протиправної діяльності Лубінця Д.В., викладеної у моєї статті «Уповноважений з корупції». Отримавши згоду Потія О.В., Лубінець Д.В., зловживаючи службовим становищем в умовах реального конфлікту інтересів, 17.12.2024 направив до Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України звернення №77773.4/Я-44208.3/24/45.2 і №77775.4/Н-45085.3/24/45.2 (додаток 7), які містили прохання про блокування доступу до доменного імені мого персонального блогу volodymyrboyko.com, а також блокування доступу до доменних імен тих українських інтернет-ЗМІ, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції», зокрема: bastion.tv , fakeoff.org , forpost.lviv.ua, bomok.com.ua .
Прохання Лубінця Д.В. заблокувати зазначені доменні імена мотивувалось тим, що до нього звернувся бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Якименко О.С. зі скаргою на те, що я поширив його персональні дані, а саме – опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі, що були передані благодійними організаціями для Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і які Лубінець Д.В. оформив у власність своєї довіреної особи Якименка О.С.
Попри те, що законодавство не допускає позасудового блокування доменних імен, а цензура заборонена частиною третьою статті 15 Конституції України, голова Держспецзв’язку Потій О.В., зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою отриманням Лубінцем Д.В. неправомірної вигоди та уникнення кримінальної відповідальності за вчинені правопорушення, наказав начальнику Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Титаренку О.В. виконати прохання Лубінця Д.В. та зобов’язати постачальників електронних комунікаційних послуг заблокувати доступ на власних рекурсивних DNS-серверах до доменного імені volodymyrboyko.com, а також інших ресурсів, які опублікували мою статтю «Уповноважений з корупції».
Виконуючи незаконну вказівку Потія О.В. та зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби на користь Лубінця Д.В., директор Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Титаренко О.В. своїм розпорядженням від 24.12.2024 №988/2793 (додаток 8) наказав постачальникам електронних комунікаційних послуг заблокувати доступ на власних рекурсивних DNS-серверах до доменного імені volodymyrboyko.com, а також інших ресурсів, які містили публікації з критикою Лубінця Д.В.
З огляду на те, що злочини, вчинені Лубінцем Д.В. та його спільниками, належать до виключної підслідності НАБУ, я 23 січня 2025 року звернувся до НАБУ з повідомленням про кримінальні правопорушення, вчинені організованою групою в складі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Д.В., керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейка І.Д., бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Якименка О.С., голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Потія О.В. та начальника Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Титаренка О.В. Але т.в.о. керівника Четвертого підрозділу детективів НАБУ Теницький Є.О. листом від 31.01.2025 (додаток 9) повідомив, що НАБУ відмовляється виконувати вимоги ч.1 ст. 214 КПК України й не буде вносити в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань відомості, викладені в моєму повідомленні про кримінальне правопорушення.
У зв’язку з цим бездіяльність уповноваженої особи НАБУ була мною оскаржена до Вищого антикорупційного суду. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.02.2025 у справі №991/878/25 (додаток 10) моя скарга на бездіяльність детектива НАБУ щодо невнесення в ЄРДР мого повідомлення про кримінальне правопорушення була задоволена. При цьому в мотивувальній частині ухвали зазначено наступне:
«Слідчим суддею встановлено, що зі змісту Повідомлення вбачається, що заявником порушено питання щодо можливого вчинення Уповноваженим Верховної Ради з прав людини Лубінцем Д.В., Головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Потієм О.В., начальником Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Титаренком О.В. кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, а також коротко викладено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а тому, відповідно до положень ст. 214 КПК України, відомості, викладені в Заяві, підлягають внесенню до ЄРДР. За ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За такого, відсутня потреба додатково зобов’язувати уповноважену особу розпочинати досудове розслідування після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Враховуючи вищезазначене, Скарга підлягає задоволенню».
Таким чином, уповноважена особа НАБУ зобов’язана була внести в ЄРДР відомості, викладені в моєму повідомленні про кримінальне правопорушення, не тільки стосовно Лубінця Д.В., Вервейка І.Д. та Якименка О.С., але й щодо Потія О.В. і Титаренка О.В., які на прохання Лубінця Д.В. блокують доменне ім’я належного мені інтернет-ресурсу та позбавили мене можливості користуватись моєю власністю з метою допомогти Лубінцю Д.В. уникнути відповідальності за скоєні ним злочини.
Однак старший детектив НАБУ Дячук І.С. ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.02.2025 у справі №991/878/25 в цій частині не виконав.
На сьогоднішній день старший детектив НАБУ Дячук І.С. вніс у ЄРДР відомості, викладені в моєму повідомленні від 23.01.2025 про кримінальне правопорушення, тільки по двох епізодах: 5 лютого 2025 року Дячук І.С. вніс у ЄРДР за №52025000000000055 відомості щодо зловживання службовим становищем Лубінцем Д.В., внаслідок чого Лубінець Д.В. привласнив 18 тисяч євро, які Якименко О.С. отримав від нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт на порятунок українських дітей, що були незаконно депортовані до Російської Федерації; 24 лютого 2025 року Дячук І.С. вніс у ЄРДР за №52025000000000098 відомості щодо розкрадання Лубінцем Д.В. коштів державного бюджету в сумі 20 млн. грн шляхом нарахування зарплатні особам, які були фіктивно оформлені на роботу в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Інші епізоди, зокрема щодо Потія О.В. і Титаренка О.В., які на прохання Лубінця Д.В. блокують доменне ім’я належного мені інтернет-ресурсу та позбавили мене можливості користуватись моєю власністю з метою допомогти Лубінцю Д.В. уникнути відповідальності за скоєні ним злочини, Дячук І.С., попри ухвалу слідчого судді, в ЄРДР не вніс (додаток 11).
Попри те, що мені, як власнику доменного імені volodymyrboyko.com, завдана майнова та моральна шкода, оскільки я незаконно позбавлений можливості користуватись своєю власністю, старший детектив НАБУ Дячук І.С. проігнорував п.6 мого повідомлення про кримінальне правопорушення, у якому я прохав видати мені пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Тим самим старший детектив НАБУ Дячук І.С. усіляко сприяв Лубінцю Д.В. переслідувати мене як військовослужбовця, який викрив Лубінця Д.В. у скоєнні низки тяжких корупційних злочинів.
Зокрема Лубінець Д.В. з метою примусити мене, на той час – військовослужбовця Збройних Сил України, видалити статтю «Уповноважений з корупції» звернувся по допомогу до генерал-майора Мікаца Олега Михайловича, колишнього командувача Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ, і в січні 2025 року призначив Мікаца О.М. на посаду радника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із зарплатнею 150 тис. грн на місяць. На завдання Лубінця Д.В. й завдяки повному невтручанню з боку старшого детектива НАБУ Дячука І.С. генерал-майор Мікац О.М. став переслідування мене як викривача корупції, вимагав від командира моєї військової частини примусити мене видалити публікацію про Лубінця Д.В. з мого персонального блогу, залучив співробітників Департаменту військової контррозвідки, які погрозами притягнути мене до кримінальної відповідальності за вигадану ними «державну зраду» намагались примусити мене видалити статтю «Уповноважений з корупції».
Про переслідування мене, як викривача корупції, та погрози співробітників СБУ притягнути мене до кримінальної відповідальності за публікацію статті «Уповноважений з корупції» я повідомив старшому детективу Дячуку І.С. під час допиту, у ході якого повторно заявив клопотання про видачу мені пам’ятки про права та обов’язки потерпілого. Але це клопотання було проігноровано. Тоді я звернувся до старшого детектива НАБУ Дячука І.С. з письмовим клопотанням про визнання мене потерпілим у кримінальному провадженні, зареєстрованому за моєю заявою.
Відповідно до частини 1 статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. При цьому, відповідно до частини 2 статті 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Правилами частини 5 статті 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, у разі, якщо старший детектив НАБУ Дячук І.С. не вважає, що діями Лубінця Д.В., Потія О.В. і Титаренка О.В. мені завдана матеріальна чи моральна шкода, то він зобов’язаний був винести мотивовану постанову. Але детектив НАБУ Дячук І.С. знову проігнорував вимоги кримінально-процесуального закону й замість постанови надіслав мені на електронну пошту лист від 04.03.2025 №524-294/6468 (додаток 12), яким повідомив, що він не вважає мене потерпілим і тому відсутні підстави для направлення мені пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого.
У зв’язку з цим я звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність старшого детектива Дячука І.С. (додаток 13), у якій попрохав скасувати рішення старшого детектива Дячука І.С., оформлене листом від 04.03.2025 №524-294/6468, про відмову у визнанні мене потерпілим у кримінальному провадженні №52025000000000055 від 05.02.2025. Ухвалою від 19.03.2025 у справі № 991/2300/25 (додаток 14) слідчий суддя ВАКС повернув мені скаргу на рішення старшого детектива Дячука І.С. про відмову у визнанні мене потерпілим, оскільки це рішення було оформлено листом від 04.03.2025 №524-294/6468, а не постановою, яку Дячук І.С. зобов’язаний був винести відповідно до вимог КПК України, але цього не зробив.
У зв’язку з цим 24.03.2025 я направив скаргу на дії та бездіяльність старшого детектива Дячука І.С. до Управління внутрішнього контролю НАБУ. Але листом від 02.04.2025 (додаток 15) моя скарга була переслана для розгляду до Державного бюро розслідувань, звідкіля ніякої відповіді я так і не отримав.
У зв’язку з цим я повторно звернувся до Управління внутрішнього контролю НАБУ зі скаргою від 03.04.2025 (додаток 16), але отримав відписку від 15.04.2025 (додаток 17), що, зі слів керівника органу досудового розслідування, порушень у діях старшого детектива Дячука І.С. не встановлено. При цьому перевірка моєї скарги не проводилась.
Кричуще порушення вимог процесуального закону з боку старшого детектива НАБУ Дячука І.С. також залишилось без буд-якого реагування з боку прокурора Посвистака О.М., який досі не дав старшому детективу Дячуку І.С. вказівку розглянути моє клопотання про визнання мене потерпілим у встановлений законом спосіб, а також не зобов’язав старшого детектива Дячука І.С. виконати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.02.2025 у справі №991/878/25. У разі, якщо старший детектив Дячук І.С. не знає, як користуватись особистим ключем доступу до ЄРДР, прокурор Посвистак О.М. зобов’язаний був сам виконати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.02.2025 у справі №991/878/25 та внести в ЄРДР відомості щодо всіх епізодів, викладених у моєму повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення від 23.01.2025.
У зв’язку з цим 03.04.2025 я направив у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру скаргу на бездіяльність прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистак Олександр Миколайович, який здійснює повноваження прокурора в кримінальному провадженні №52025000000000055 від 05.02.2025 (додаток 18). Листом від 02.05.2025 в.о. начальника третього відділу САП Кравець В.В. відповів, що «прокурор, здійснюючи свої повноваження…, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється» (додаток 19).
Хочу підкреслити, що оскаржувати демонстративну бездіяльність старшого детектива НАБУ Дячука І.С. та прокурора САП Посвистака О.М. я був змушений під час виконання обов’язків військової служби в зоні бойових дій – перебуваючи в районі м.Торецьк Донецької області й використовуючи для цього лише нічний час доби, вільний від обов’язків служби. На доказ цього докладаю Довідку від 16.06.2025 №581 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаток 21), де зазначені періоди перебування мене в зоні бойових дій за весь час проходження військової служби.
При цьому Лубінець Д.В., вступивши в змову з директором НАБУ Кривоносом Ю.С., не тільки домовився про блокування розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за фактом його злочинної діяльності, але й домагався переведення мене в іншу військову частину з-під Торецька на Курський напрямок – за 1,5 місяці до того, як мені мало виповнитись 60 років з наступним звільнення з військової служби. Більш того, заручившись підтримкою директора НАБУ Кривоноса С.Ю., Лубінець Д.В. у квітні 2025 року вніс подання в РНБОУ про застосування щодо мене – на той час винного військовослужбовця Збройних Сил України – персональних санкцій на підставі того, що оприлюднення мною фактів злочинної діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини буцімто дискредитує військово-політичне керівництво держави й перешкоджає обміну полоненими.
Це свідчить не лише про виняткову аморальність керівництва НАБУ та САП, яке в умовах воєнного стану допомагає корупціонерам переслідувати чесних військовослужбовців, але й те, що діяльність старшого детектива НАБУ Дячука І.Г., прокурора САП Посвистака О.М. та керівництва НАБУ й САП носить характер заздалегідь необіцяного приховування злочинів, вчинених Лубінцем Д.В. та його спільниками.
На прикладі «розслідування» НАБУ кримінального провадження №52025000000000055 від 05.02.2025 можна констатувати, що діяльність Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури сама по собі носить злочинний характер. Таке сталось можливим через відсутність контролю за діяльністю НАБУ та САП з боку Генерального прокурора й Верховної Ради України, відсутність аудиту діяльності НАБУ, який має проводитись щороку, та виключну підслідність, встановлену ч.5 ст. 216 КПК України, яка дозволяє керівництву НАБУ блокувати розслідування резонансних кримінальних правопорушень.
Додатки (у копіях):
Володимир БОЙКО
21 серпня 2025 року