Created with Sketch.

Козацькому роду Содоль нема переводу

20.05.2023, 17:32
Фото: Останній Бастіон

Дві долі, два героїчні шляхи батька і сина із роду козаків. Мова про воїнів, на прізвище Содоль, які боролися проти окупантів зі Сходу...

Петро Содоль-Зілинський уродженець Київщини. Як офіцер російської імператорської  армії брав участь у Першій світовій війні, але вже у жовтні 1917 року став до лав щойно сформованої Армії Української Народної Республіки.

Згодом командував сотнею у Запорозькому корпусі генерала Петра Болбочана. У складі 2-го Запорозького полку відзначився під час Кримського походу у квітні 1918 року, коли штурмом здобуто Чонгар і міст на озері Сиваш.

Петро Содоль пройшов усю епопею Перших визвольних змагань. А вже під час Другої світової війни став викладати набуті знання й навички у Старшинській школі Організації Українських Націоналістів у Львові (липень-серпень 1941).

Коли ж фронт котився зі Сходу на Захід і перемога союзників над гітлерівцями оприявнилася, довелося виїхати у Німеччину, а 1949 року за океан – до США. Там він був активним діячем Гетьманського руху, заснував і очолював Товариство запорожців імені Петра Болбочана, Урядом УНР (в екзилі) підвищений до рангу полковника.

Його син – теж Петро – народився у 1935 році, був активним членом Пласту (курінь УСП "Лісові Чорти"). На еміграції став на службу американської армії, дослужився до майора, герой В'єтнамської війни: нагороджений двічі орденом Пурпурного Серця, В'єтнамським хрестом хоробрості, медаллю Бронзової зірки зі знаком "V".

На пластовому таборі "Вовча Тропа" в Іст-Четгем юнаки залюбки співали, на мелодію популярного тоді маршу з фільму "Міст на річці Квай", ними самими складені слова. Але про свого вже іншого, тодішнього бунчужного: «...Содоль – він нас провадив, він нас не зрадив, ніколи й ніде!».

Весною 1965 року, якби про ці слова знали вояки 9-ї Піхотної Дивізії військ Південного В'єтнаму, вони напевно заспівали б їх у своїй мові своєму дорадникові, поручникові Петрові Содолеві, який «їх провадив, і їх не зрадив – ніколи й ніде!». Під час дій однієї піхотної сотні цієї дивізії, коли ця сотня опинилася весною 1965 року у засідці  переважних сил комуністів у районі Кієн-Ван у дельті ріки Меконґ.

Поручник Содоль, як колись пластунів на "Вовчій Тропі", своїм вмілим проводом і відвагою вивів частину бойової групи з-під вогню ворога, ведучи сам відплатний обстріл. За відвагу і добрий провід поручник Петро Содоль, український пластун "Лісовий Чорт був відзначений наступного дня в'єтнамським генералом Вінґом Локом "Хрестом хоробрости із Золотою Зорею".

Не одному з колишніх юнаків із табору "Вовча Тропа" згадався цими днями їх бунчужний, син сотника Армії УНР Петра Содоля-Зілинського, який ще раз довів, тим разом у вогні бою, що «він провадить їх, що він не зрадить їх – ніколи й ніде». На сьогодні він є видатним дослідником історії УПА і співробітник видавничого комітету "Літопис УПА", експрезидентом видавничої корпорації "Пролог" у Нью-Йорку, а також один із засновників Міжкрайового вишкільного табору "Лісова школа", активно розбудовуючи Пластовий рух у США для української молоді.

ДЖЕРЕЛО

Читайте також
Роковини смерті президента вільної Ічкерії Джохара Дудаєва
Світ
Ніколи не відмовлявся від бойових завдань, бо був дійсно сильним льотчиком
Війна
Вітчизні вірний до загину: бойовий Чин Олександра «Мамонта» Федорченка
Позиція
Джохар Дудаєв – незламний лідер вільної Ічкерії
Історія
«Останній Бастіон» вітає друга «Акбара» із Днем народження
Полтава
У ЗСУ розповіли про полеглого десантника Кобру та його рукопашний бій з окупантом
Війна