Слогани діяча з кварталу звернені до специфічної аудиторії, котра переважно і є електоратом «слуги народу». Трохи заспокоює чиясь заувага, що більшість з непевної публіки, яка готова сьогодні бачити паяца президентом, прийшовши на дільниці, дізнається про своє право проголосувати лише через 3-4 роки.
Колеги з аграрних теренів згадають, як гасає двором теля, випущене із тісного зимового стійла на весняне сонечко – від раптово виявлених можливостей вистрибом гайнути від воріт до хвіртки у телят дахи зносить! Хвіст – сторчма, копита – навсібіч, і боком-боком! Дякувати богові, що роги ще не виросли, а то би й від хвіртки лише клямка залишилася.
Молодий підріст наших пофігістів, як і їхнє покоління у віці, теж торкнуті весняним загостренням – первісні емоції, шал від безкарності накапостити, і тобі нічого за це не буде! Телята гарцюють у захваті від можливості «сдєлать» не що, чи кого-небудь, а Президента!
До телят претензій менше – що з дурного візьмеш. А ось до ляльковода, котрий чи то одержимий бажанням помститися за банківські та паливні поразки, чи природною схильністю до чорного гумору, є запитання. Хтозна, як у вас, а у наших очах героїчна іпостась Коломойського – рятівника Дніпропетровської (читай – Січеславської) області від руськомірських зайд тьмяніє, проступають інші риси. Ставити на блазня? Закидати міста блатняком? Гратися долею країни?
Тепер, коли й ви, колеги, заціпеніли від ідіотизму, уявімо, що оця мало не підліткова, ще пубертатна виборча маса зрадить традиції і вервечкою, уміло організованою талановитим «бугром» З. і щедро проплаченою грошовитим «паханом» К., потягнеться до дільниць. І проголосує.
Скільки знаків запитання з окликами отут поставити?! Рубікон, панове.
Вадим Демиденко