Сьогодні вночі — класика жанру. Після чергового російського «прильоту» по підстанції понад 250 тисяч людей залишилися без світла.
Ні, не десь у книжці про апокаліпсис — просто в Україні, у 2025 році.
Це не «тимчасові відключення». Це репетиція великої катастрофи, яку всі традиційно роблять вигляд, що не помічають.
А тепер уявіть те саме при морозах хоча б мінус п’ять… мінус десять…
А якщо мінус двадцять? Каву розігрівати будемо силою духу?
І тут з’являється логічний набір запитань:
🔹 Чи є резервні джерела живлення для ТЕЦ і водоканалів — чи ми знову гріємося свічками?
🔹 Чи мають ЖЕКи й ОСББ план дій, окрім «чекаємо, поки дадуть світло»?
🔹 Куди везти людей, які не зможуть вижити без тепла, і чи там взагалі є умови для життя — чи просто новий пункт «померти з комфортом»?
І найулюбленіше — пошук винних.
Звісно, винен Кудрицький. Хто ж іще? Минув рік після його звільнення — нічого не зроблено, але головне, що є цап-відбувайло.
А уряд і президент замість чесної розмови «що можемо, а що ні» далі мовчки тренуються в жанрі «все під контролем».
Дежавю?
Так. Саме те саме відчуття, як за день до вторгнення, коли нам обіцяли шашлики у травні й просили «не нагнітати». Хочеться спитати: ви там і цього разу на мангали розраховуєте?
Бо ця зима може бути безжально прямою —
без світла, без тепла, без чергових «ой, не очікували».
І вона точно не пробачить байдужості — ні владі, ні нам.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»