Чи справді імміграція допомагає економіці? Нове дослідження з Нідерландів.
Останнім часом різні жевжики почали нам розповідати, що лише через залучення іммігрантів з Африки, Близького Сходу і Південної Азії ми зможемо подолати демографічну кризу та вирішити економічні проблеми.
Ось якраз нове дослідження «Long-Term Fiscal Impact of Immigrants in Netherlands, Differentiated by Motive, Source Region and Generation» про те, як культурні відмінності впливають на адаптацію та економічну спроможність мігрантів.
Основна мета даного дослідження — оцінити, які фінансові наслідки несе імміграція для державних доходів та витрат, залежно від походження мігрантів, їх мотивів для переїзду та рівня освіти з огляду на вікові групи, типи податків, соціальні виплати та витрати на суспільні блага.
Що таке культурна дистанція?
Культурна дистанція — це різниця в соціальних нормах, звичках, мовах, цінностях та загальноприйнятих моделях поведінки між країною, звідки приїхав мігрант, та країною, до якої він переїхав.
Чим сильніші ці відмінності, тим складніше мігрантам освоюватися в новій країні, знаходити престижні та високооплачувані робочі місця, а отже, робити вагомий внесок в економіку країни, що приймає.
Головні результати дослідження:
Чому культурна дистанція впливає на економіку?
Мовний бар'єр та система освіти.
Діти мігрантів із країн з великою культурною дистанцією часто починають навчання з відставанням з мови та академічних дисциплін. Це ускладнює їхню адаптацію в школі, що надалі відбивається на виборі професії та рівні доходу. Навіть у дорослому віці мовний бар'єр стає на заваді працевлаштуванню на кваліфіковані позиції.
Проблеми на ринку праці.
Мігранти з країн з великою культурною дистанцією найчастіше заробляють менше, ніж їхні однолітки з культурно близьких країн, навіть якщо вони здобули освіту в тих самих університетах. Такий нюанс підкреслює, що проблема криється не в освіті, а у сприйнятті та культурних відмінностях, які продовжують відігравати роль навіть за наявності однакових стартових умов.
Сімейна міграція та біженці
Особливо високі витрати несе держава у разі сімейної міграції чи прийому біженців. Такі групи рідко приїжджають із метою роботи — вони шукають притулку та безпеки. Держава повинна забезпечити їх житлом, медичним обслуговуванням, навчанням та професійною підготовкою, що призводить до значних бюджетних видатків.
Загальний висновок авторів: чим менше культурна дистанція, тим швидше й успішніше відбувається адаптація мігрантів у суспільстві.
Найбільший негативний ефект пов'язаний не так з високими витратами на мігрантів, як з низькими податковими надходженнями від них.