Рашці точно не до пацючого кума
Вчора зведення з боїв вітчизняної війни українського народу з російсько-фашистськими загарбниками, перебіг протистояння французьких народних мас на чолі з мандалами Ле Пен і Макрона, несподіване розв'язання «формули Штайнмаєра» з небажаністю у залишку були витіснені на інші плани закайданенням одіозного лідера «п'ятої колони», еталонного зажопинця Віктора Володимировича Медведчука.
Україна, раша і, уявіть лише – світ!, ніби діти малі подивовані цяцькою, на всі лади переймаються долею гниди-засланця. Ой, пройшов стежками Чауса! Ой, поведена на гундяєвському православ'ї вірянка Марченко ультимативно вимагає повернути мужа до лона! Ой, піськов спростовує медвечуківське російське громадянство! Ой, мєдвєдєв погрожує закидати нас каченятами!
Люди, дорослішайте.
Україні треба нищити зайд, онде їх стільки знову преться за футболками, вчасно відсіятись, піднімати з руїн країну і лікувати душі.
Рашці точно не до пацючого кума – краще подбали б про двірцевий переворот, звільнили Сибір для китайців, розширили шосту палату для прийому 120 млн. 400 тис. співвітчизників (83 % кондових запутінців від усього тамтешнього побєдозбісілого бидла) та почали б накривати столи до сороковин жиріка.
А світові слід не хайпувати від викриття «неспростовного впливу пацючого кума на перебіг виборів у США через Манафорта» («The New York Times»), а дати, нарешті, зелене світло ленд-лізу.
Зловили? Ну, й фіг з ним. Укокоште капцем.