Як незаконна мобілізація жінок приховує страх «еліт» перед передовою.
Новини, які останнім часом сколихують наш інформаційний простір, дедалі більше нагадують втілення у життя найабсурдніших номерів «Кварталу-95». Історія з Харкова, де з'ясувалося, що жінок-медиків та фармацевток масово й незаконно, без їхнього відома, ставлять на військовий облік у ТЦК та СП, перетворюючи на військовозобов'язаних, і виписують штрафи за «ухилянтство» — це не просто «перегин на місцях». Це наочно демонструють і білборди «Захист України — це жіноча справа», якими зараз масово всіяні українські міста.
Тож це не помилка якогось конкретного клерка-військкома чи збій у бюрократичній системі. Це нова політика «найвеличнішого лідера світу». Називається – доцарюватися до жінок. Влада «юзіків», не зумівши побудувати ефективну та справедливу систему захисту країни, починає ієзуїтськи та безпринципно лізти туди, куди не має права лізти жодна влада у світі – до жінок. До тих, хто є основою нації, її генофондом і її майбутнім.
Хлопці у броньованих позашляховиках та елітних ресторанах придумали, як загнати лікарок, вчительок і фармацевток на фронт. Щоб жінки й далі боронили їхні біткоїни і золото у броньовиках Ощаду, квартири на Коста-Брава, і щоб потужні державники могли й далі втирати українцям про незламність і засилати «двушечки на Москву».
Берегиня чи штурмовик: як влада планує добити генофонд нації
Давайте повернемося до базових речей, про які сучасні політики, здається, абсолютно забули. Жінка за своєю природою – це квітка життя. Це творець, це берегиня. Її найвища місія – материнство, збереження родини, підтримка сімейного вогнища. Як би архаїчно це не звучало для якихось небінарних осіб, але саме на цих стовпах – сім'я, діти, віра, тримається будь-яке здорове суспільство.
Коли чоловік-воїн іде в бій, він іде туди заради цього світла. Він захищає свій дім, свою дружину, своїх дітей. Жінка в тилу – його мотивація, опора і надія на те, що після пекла окопів йому є куди повертатися.
Що ж робить війна з жінкою, коли її силоміць кидають у м'ясорубку бойових дій? Війна випалює її зсередини. Та жінка, яка пройде через кров, смерть і бруд фронту, неминуче зміниться. Система її інстинктів трансформується. Замість материнства в ній прокинуться руйнівні сили, вона перетвориться на «амазонку», чия психіка скалічена неприродними для неї жахами. І що ми отримаємо в підсумку? Хто буде народжувати? Хто буде виховувати нові покоління українців?
Вже сьогодні в умовах війни жінки замінили чоловіків у багатьох професіях і тримають тил на своїх плечах. Якщо ми зараз заберемо в армію жінок-педагогів та жінок-лікарів (а саме до цього веде їхнє примусове взяття на облік), хто лікуватиме наших громадян у тилу? Хто буде вчити дітей? У нас і так система освіти ледь тримається, а медицина працює на межі можливостей. Якщо ми виб'ємо звідти жіночий кадровий потенціал, ми опинимося в прірві. Що далі? Почнемо створювати сучасний український «Гітлерюгенд»? Будемо відправляти дітей орати поля чи заганяти їх у штурмові загони, бо дорослих не залишилося? Це шлях у нікуди. Це шлях до самознищення нації.
Ілюзія «тотальної» мобілізації: де ховаються два мільйони «недоторканих»?
Влада постійно кричить про брак людей на фронті, виправдовуючи цим найабсурдніші кроки. Але давайте подивимося правді в очі і порахуємо реальний мобілізаційний потенціал, який зараз зручно сховався за бронями, спецперепустками та депутатськими мандатами.
У нас є понад мільйон намертво заброньованих працівників місцевого самоврядування, різноманітних чиновників, клерків, силовиків у тилу. Є роздутий апарат Кабінету Міністрів, є Верховна Рада, є їхні незліченні родичі, помічники, радники. Є ціла армія так званих ряжених «активістів», які роками розповідають нам, як треба жити і воювати, не вилазячи з київських ресторанів. Разом це колосальна цифра – близько двох мільйонів здорових, забезпечених державою чоловіків!
Ось він – мобілізаційний резерв! Так давайте брати їх, а не тягнути за руки фармацевток! Чому замість того, щоб формувати штурмові бригади з потужних бородачів із фітнес-клубу Tsarsky, цих «критичних інфраструктурників» чи оборонців, які так добре жмуть «соточку» лежачи і роблять «кардіо», ми відправляємо на фронт 50+-річних «дядьок» з гіпертонією та астмою, а тепер ще й націлилися на жінок?
Одна з базових потреб людини – потреба у справедливості. Закон має бути єдиним: і для дядька Миколи із Северинівки під Полтавою, і для віп-адвоката Єрмака із селища Конча-Заспа під Києвом. Але цього – справедливості і закону для всіх, за Зеленського немає від слова «зовсім». А є брехня, лицемірство і хуцпа. Тому влада й отримує таку реакцію суспільства на дії ТЦК.
Якщо президент Зеленський, Свириденко та міністри так хочуть показати ефективність мобілізації – нехай покажуть це власним прикладом. Чи стоїть Олена Зеленська, яка так багато часу приділила питанням гендерної рівності і ментального здоров’я, на обліку в ТЦК? Чи не хоче вона пройти курси такмеду та поїхати під Покровськ? Ну, просто щоб показати приклад гендерної рівності і ментальної незламності. Що, ні? Тільки під дулом автомата? Так і думав.
Ну зробіть тоді елементарне – мобілізуйте Єрмака. Покажіть людям, що мобілізація – для всіх. Тим більше, що він сам анонсував похід на фронт, але потім вирішив сховатися під спідницю Ізовітової. Нехай пан своїм прикладом покаже, що він не агент Козир з «харошєй русской фамілієй», а український захисник, який хоче звільняти нашу землю. Партія «Дія» і я особисто допоможемо з рекрутингом у бойові підрозділи, які будуть готові прийняти пана Єрмака, за півтора-два місяці підготувати з нього потужного штурмовика і відправити на нуль. І гарантую, що як тільки це станеться, у нас зміниться і хід війни, і ставлення до солдатів.
А щоб пану Єрмаку не було самотньо – треба мобілізувати також і Зеленського. Який, згідно з офіційними даними Міністерства оборони до 21 травня 2024 року був чотириразовим ухилянтом, а після цієї дати – вже п’ятиразовим. Адже є рішення Конституційного суду, яке чітко каже – президент обирається строком на 5 років. Отже, з 21 травня 2024 року він не має президентської «броні» і підлягає мобілізації.
Від жертвоприношення до мотивованої армії
Потрібно розуміти базову психологію війни. На війну йдуть не вмирати. На війну йдуть убивати ворога і перемагати. Базові інстинкти людини завжди налаштовані на виживання. Але наша держава перетворила війну на якесь криваве жертвоприношення, де людей силоміць тягнуть на забій, позбавляючи їх конституційного права вибору, позбавляючи їх мотивації. А без мотивованого солдата жодна армія не здатна перемагати.
Мотивація будується на двох речах: на справедливості та на забезпеченні. Кацапи платять своїм найманцям гроші за підписання першого контракту, які здаються нам колосальними – 30-50 тисяч доларів. Їхні солдати йдуть вмирати, але вони чітко знають, що за цю смерть їхня сім'я отримає матеріальне забезпечення.
А що в нас? За роки перебування при владі нинішньої команди вкрадено, не побоюся цих слів, сотні мільярдів доларів. Оці всі схеми, біткоїни, розкішна нерухомість у Дубаях, нові маєтки наближених до влади олігархів та чиновників – це все вкрадені в армії гроші. Якби ці кошти не розкрадалися, ми могли б оснастити кілька сучасних армій і кожному українському добровольцю платити на банківську картку ті самі 30-50 тисяч доларів за контракт! Щоб людина, яка йде в саме пекло, знала: якщо вона віддасть своє життя за цю країну, її дружина, діти чи батьки не залишаться жебракувати. За те, що людина стає живим щитом між ворогом і кабінетом чиновника, їй треба платити. Не красти собі в кишеню, а платити воїну!
При цьому ми бачимо абсолютну відсутність поваги до ветеранів. Після повернення його чекають злидні і байдужість з сакраментальним «ми вас туди не посилали». Візьмемо мого однопартійця-ветерана Олександра Оловаренка («Акбара»), якому ногу зібрали по запчастинах на титановий стрижень. Яка доля у цього героя за «зеленої» влади? Дуже проста і типова. Він не може знайти роботу в цій державі, йому не дають інвалідність! І зараз він подає рапорт, щоб іти на війну – не тільки тому, що патріот і прагне захищати свою землю, попри важкі наслідки поранення, а ще й через те, що його чекає в цивільному житті та як до нього ставиться держава. Це ганьба для країни. І вирок для її «головнокомандувача».
Кінець епохи «недоторканих»: час «елітам», а не жінкам віддавати борг на передовій
Риба не просто гниє з голови – вона вже давно смердить на всю країну. Теорія розбитих вікон у дії. «Слуги» дивляться на свого господаря: якщо йому можна знецінювати закон, то чому їм не можна пакувати жінок?
Якщо ми справді ведемо тотальну війну за виживання – тоді досить брехати. Вводьте реальний стан війни! Передавайте всю повноту влади військовим. Не рядженим клоунам і не слухняним м’ясникам, а справжнім бойовим офіцерам із незаплямованою репутацією. У нас були, є і будуть такі лідери. Згадайте легендарних воїнів – покійного Да Вінчі, Тараса Хаммера, Мамонта (Царство їм Небесне і вічна шана). Вони не намагалися заглянути в очі путіну, не записували відосики з бункерів, не готували собі літаків на запасній смузі у Жулянах – вони вели за собою, власним прикладом показуючи шлях. Не кидали людей у топку і звісно ж не мобілізовували жінок.
Вимагати від жінок ставати до строю, поки мільйонна армія здорових чиновників ховається за бронями і мандатами – це чергове пробиття дна фельдмаршалом Боневтіком. Це божевілля має бути зупинено. Українська жінка як матір, як свято, як берегиня, як унікальний феномен – має бути збережена. А у фронтові шанці мають нарешті потрапити ті, хто роками безкарно грабував цю землю. Гадаю, такі підрозділи як 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» чудово справляться з перевихованням та навчанням представників «еліт» і зроблять з них гідних воїнів.
Тільки коли так звана «еліта» почне повертати свій борг державі власним потом і власною кров'ю і як тільки бійці отримають належне і гарантоване державою забезпечення і будуть впевнені у майбутньому для своїх родин, ми отримаємо реальний шанс вистояти, знищити ворога і зберегти Україну для наступних поколінь.