Мамай? Іващенко+Бублик+Удовіченко? Ні! Фалос Ґете!
Автор просить не надто прискіпливо перевіряти поетичний конструктив нижче поданого перекладу, бо на нього не вчилися. Якщо вже дістане наше дилетантство, ось посилання на оригінал.
В порядність блазня віри я не йму.
Він тричі куплений –
і стільки ж раз продався!
Його душа народжувала тьму
коли він на арені забавлявся.
Фігляр глумився над усім святим,
плював на цноту якось аж затято.
Дурний глядач безхитрісно радів –
бо з клоуном вони були близнята!
«Он як у гримі правду ріже він –
Диви, мурахи бігають по кожі!».
І Мельпомени маска навздогін
ховала лик його тупої рожі…
Цинізм, безстидство, хіть і простота
виставами «Кварталу» гирували,
а розум, честь, любов і доброта
в антракті очі від Сірка ховали…
Тут блазень править бал! У пеклі – лід,
зелений біс задирливо пустує.
Служивих до корита довгий слід
давно уже Мефісто не дивує…
У пошуках авторства цього звабного вірша з елементами пророцтв на рівні Нострадамуса, що розлетівся мережами, ми, звісно, з пристрастю перелопатили Ґете (за О. Пономарівим – таки не Ґьоте).
Зате натрапили на режисерську знахідку Леоніда Гайдая. Халамидник вставив у стрічку «На Дерибасівській гарна погода» оту соромітницьку фразу, яку ми, не стримавшись, винесли у заголовок.
Перепрошуємо за стиль юзиків з лисими, відчуваємо й неповагу до себе за впливи недоуків. Та стібаємося. Бо у Гайдая, погодьтесь, звучить переконливіше, ніж сумнівне у Сталіна («Ця штука сильніша за «Фауста» Ґете») на адресу панегірика коханню у вірші-казці «Дівчина і смерть» раннього пролетарського Пєшкова.
Відтак, дослідивши народне походження мему «Що? Ґете знав?! За 220 років?!», ще раз орієнтуємо увагу прихильного до нас і здорового глузду читача на майбутні вибори полтавського соцького.
Усьому наївному племені тих, кого ще тримає за поли зелена недолугість, не пізно схаменутися і визнати помилковість ставки на менше лихо. Сто разів розумні люди спростували панів Аристотеля, Юрія Бублика і Олега Пустовгара. Ці троє з дива не сходять, наполягають, що як маєш кланятися лаптю, то лучче вклонись чоботу. Бачите, шановні, тут таке – один раз даси собі слабинку із вилизуванням чиєїсь халяви, слабинка тебе поведе, як хворого Киву партіями.
Не ганяйте химер від доричного ордеру Альтанки до кукобівського «Златого Міста» – ні мамаєвими, ні іващенковими жданиками не наїсися. Посидьте 22 листопада, як усе прогресивне людство, на самоізоляції, перечитайте «Фауста», та того ж Сталіна, зрештою. Тільки не сподобляйтеся флюгерам – лихо не буває трішки вагітним.