Жителі села Великий Тростянець звернулися до голови Щербанівської сільської ради Ігоря Процика щодо скотомогильника під час сесії.
Почалася спека, і селом почав ширитися трупний запах. Врегулювати це питання безпосередньо з власником скотобійні жителі не змогли, тож звернулися по допомогу до депутатів. Своєю чергою, сільська рада запевняє жителів у поінформованості, однак не знає, чим зарадити.
На території села Великий Тростянець уже не перший рік працює підприємство «Анрейт Прайм». Воно спеціалізується на виготовленні м’ясної продукції, відповідно, має скотобійню. Влітку 2024 року селяни вперше почали скаржитися на трупний сморід і нашестя мух. З’ясувалося, що причиною негараздів стала неправильна утилізація решток худоби.
Коли один із жителів села вирішив порибалити у водоймі неподалік, то по дорозі біля лісосмуги дихати було неможливо через трупний сморід. Трохи далі рибалка виявив гори тваринних рештків: обрізані копита, внутрішні органи, шкіру тощо.
Цим лісовим скотомогильником зацікавилися правоохоронці. Слідчі встановили, що директор «Анрейт Прайм» Рафік Маілов, економлячи на утилізації, наказав вивозити рештки худоби на стихійне звалище. Таким чином підприємство забруднило майже 1,5 га землі та завдало державі збитків на понад 400 тисяч гривень. Тоді директору товариства повідомили про підозру за ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України. Справу скерували до суду. Спочатку суд наклав арешт на майно підприємця — трактор і причеп, якими вивозили рештки тварин. Однак апеляційний суд скасував ухвалу.
Уже в січні 2025 року суд знову розглянув справу. Тоді підозрюваного викликали на допит, а пізніше обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
Скотомогильник наразі розташований за 3,5 км від села.
Попри втручання правоохоронців, проблема зі стихійним скотомогильником не вирішена. Жителі села й далі скаржаться на сморід, забруднення ґрунтів та інші наслідки неправильної утилізації решток. 10 червня, на сесії, вони звернулися до Щербанівської сільради по допомогу.
«Поліція — поліцією, прокуратура — прокуратурою, але місцеве самоврядування теж повинне щось робити, щоб не було такого бардаку. Територія наша, земельна ділянка наша — невідомо, хто її захоплює і загороджує, а сільська рада, виходить, стоїть осторонь і нічого не робить. Ми з людьми не зобов’язані щовихідних ходити й контролювати підприємця, який просто з нас насміхається, коли ми до нього приходимо», — говорить депутатка Оксана Гурцева.
Своєю чергою, сільська рада, за словами голови, сприяє встановленню порядку:
«Ми вже неодноразово зверталися і до правоохоронних органів, і до держекоінспекції щодо цієї проблеми. Усе, що стосувалося з боку сільської ради, зокрема й кримінальні провадження, — є. Тож говорити, що рада нічого не робить, — неправда», — пояснює голова сільської ради Ігор Процик.
Нагадаємо, що 27 червня 2023 року суд визнав Ігоря Процика винним у службовій недбалості та виніс йому вирок – два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на підприємствах, установах чи організаціях, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та зі сплатою штрафу у розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 11 тисяч 900 гривень.
Крім того, суд призначив стягнути із Ігоря Процика на користь держави заподіяну матеріальну шкоду у розмірі понад 2 мільйони 236 тисяч гривень.
Ігор Процик оскаржив цей вирок.
У січні 2025 року у Полтавському апеляційному суді закрили справу голови Щербанівської громади Ігоря Процика. Таку ухвалу оголосив суддя Олександр Захожай. А клопотання про закриття до суду подав адвокат Процика.
«Стаття 49 Кримінального кодексу України передбачає таку підставу. Тому ми погодили з Проциком цю позицію і подали таке клопотання. Суддя його задовольнив, оскільки для цього є всі підстави. Термін давності минув 27 грудня 2024-го. Є кримінальні проступки – три роки (строки давності справи – ред.), злочини невеликої тяжкості – п’ять років. Тяжкі злочини – 10 і максимально – 15 років. Така є градація», – розповів адвокат Ігоря Процика Олексій Козленко.
Також у раді пояснюють, що щодо незаконної забудови вони зверталися до Державної інспекції архітектури та містобудування ще торік. Установа тоді надіслала відповідь, що під час воєнного стану не розглядає звернення. Тож місцеве самоврядування просто не має повноважень, щоб прибрати підприємство.
Попри заклики до самосуду та самочинства, депутати до наступної сесії узгодили мінімальний план дій — вивчення ситуації з правової точки зору. Сільрада вирішила доручити управлінню ЖКГ спільно з юридичним відділом та відділом земельних ресурсів обстежити ситуацію й надати рекомендації депутатам на позачергову сесію.
В Україні організація та експлуатація скотомогильників (місць захоронення падалі та решток тварин) регулюється як Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів (раніше — Мінприроди), так і Державною ветеринарною медициною. Основні вимоги можна звести до таких пунктів:
Розташування: скотомогильник має бути не ближче ніж за кілометр від населених пунктів та інших об’єктів (колодязів, водойм тощо).
Яма: викопується глибиною щонайменше два метри та таких ширини й довжини, які забезпечують повне покриття решток.
Захоронення: тушки тварин розміщуються шарами, пересипаються вапном. Поверхню котловану вкривають шаром ґрунту не менше пів метра й проливають вапняним розчином.
Огородження: периметр могильника огороджується суцільним парканом або живою огорожею заввишки не менше 1,2 м.
Облік: власник чи користувач землі зобов’язаний вести журнал обліку.
Експлуатація: після завершення терміну експлуатації (зазвичай 5 років) могильник консервується або рекультивується за схемою місцевої державної адміністрації.
Ці вимоги випливають із Державних санітарних правил та норм («Санітарні норми утилізації та захоронення тваринних решток»), а також Інструкції з облаштування та експлуатації могильників.
Проблема скотомогильника у селі Великий Тростянець полягає передусім у неправильній утилізації решток худоби. Якби підприємець дотримувався вимог законодавства й не економив ресурси, скотомогильник не шкодив би довкіллю та жителям села. Адже, як уже зазначалося, об’єкт розташований на відстані 3,5 км, що відповідає чинним нормам. Чому ж тоді закон не працює, а люди продовжують страждати? Це питання залишається відкритим і потребує дій з боку всіх відповідальних органів