Головна перешкода в розслідуванні корупційних злочинів – це так звана виключна підслідність НАБУ.
До тих пір, доки не будуть ліквідовані НАБУ та САП, ніяких перспектив притягнути до відповідальності хоча б найзухваліших корупціонерів немає.
І не тільки тому, що ці славетні органи розслідують лише ті справи, які можна продати, або за які в Офісі Президента можна виторгувати недоторканність директору НАБУ Кривоносу та керівнику САП Клименку (як це було у випадку «справи Міндіча»).
Головна перешкода в розслідуванні корупційних злочинів – це так звана виключна підслідність НАБУ, коли кримінальні провадження щодо чиновників категорії «А» та в деяких інших випадках можуть розслідувати лише Кривонос і Клименко. До цього це призводить – розповідаю на прикладі конкретного кримінального провадження.
Понад рік тому, ще перебуваючи на військовій службі, я звернувся в НАБУ із заявою щодо злочинного угруповання, очолюваного Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем.
Правою рукою Лубінця є керівник Секретаріату Уповноваженого Іван Вервейко, який раніше очолював Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області й був притягнутий до кримінальної відповідальності за те, що оформлював на роботу фіктивних співробітників, зарплатню яких клав собі в кишеню.
18 березня 2020 року Донецька обласна прокуратура скерувала до Волноваського районного суду Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018050510000417 від 21.02.2020 стосовно Вервейка. Але після кількох судових засідань матеріали справи були викрадені з Волноваського районного суду Донецької області. За наявною в мене інформацією, викрадення навесні 2022 року організували тодішній народний депутат України Дмитро Валерійович Лубінець, його брат – голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Іван Валерійович Лубінець та їхній батько – голова Волноваської районної ради Валерій Дмитрович Лубінець.
Третій член ОПГ – приватний підприємець Олександр Якименко, який тримає в приміщенні Секретаріату нелегальний буфет і, за сумісництвом, є бухгалтером профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого.
Саме на Якименка Лубінець зареєстрував фіктивну фірму «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), якій передає гуманітарну допомогу, отримувану Секретаріатом Уповноваженого. Зокрема, саме на цю фірму Лубінець оформляє автомобілі, які благодійники передають Секретаріату як гуманітарну допомогу. А якщо благодійники зовсім наївні, тоді Лубінець просить їх оформити автомобіль у власність Якименка.
Але найзухваліші оборудки пана Уповноваженого – це збір готівки з іноземних правозахисників, начебто для повернення українських дітей, що були незаконно депортовані росією з окупованих територій.
Перед вами – розписка, яку довірена особа Лубінця, бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Якименко, видав нідерландській правозахисниці Маріам Ламберт, що він отримав від неї 18 тисяч євро готівкою. Як сказано в розписці: «кошти будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення українських дітей, які були депортовані та/або незаконно переміщені з території України на територію Російської Федерації». Ці гроші правозахисниця передала Якименку на прохання Лубінця, який запевняв Маріам, що в Україні саме профспілки займаються порятунком дітей з російського полону.
Зрозуміло, що в профспілковій організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка є самостійною юридичною особою (код ЄДРПОУ 44695181), ці 18 тисяч євро (до речі, у розписці сума зазначена в гривнях за курсом Нацбанку) не були й не могли бути ніяк обліковані. Як згодом встановили міжнародні правозахисники, ці гроші Лубінець витратив на свій відпочинок в Італії та придбання елітного алкоголю. А всього ж пан Уповноважений тільки з організації, очолюваної Маріам Ламберт, отримав і поклав собі в кишеню понад 250 тисяч євро, призначених для вивезення дітей із зони бойових дій.
Усі заклики правозахисників до Зеленського припинити шахрайську діяльність Лубінця та призначити ревізію отриманої ним гуманітарної допомоги залишаються без жодного реагування. Як виявилось, пан Уповноважений відчиняє двері ногами в Офіс Президента і є частим гостем у кабінеті заступника керівника ОП Татарова. Тому коли я в лютому 2025 року домігся через суд (НАБУ відмовилось добровільно реєструвати кримінальне провадження за фактом отримання Лубінцем 18 тисяч євро) реєстрації в НАБУ кримінального провадження, Кривонос на прохання Офісу Президента розпорядився повісити цю справу на цвяшок у туалеті. А ледь не єдиною слідчою дією став мій допит як заявника в кримінальному провадженні.
Можна не сумніватися, що Кривонос і Клименко беруть не тільки подяками від Офісу Президента, але й грошима. Принаймні, так нахабно й відверто директор НАБУ не продавав справи навіть у ті часи, коли цю посаду обіймав корупціонер Ситник.
І зарадити цьому нічим не можна – Лубінець, як і всі чиновники категорії «А», це та корова, доїти яку можуть лише директор НАБУ та керівник САП внаслідок виключної підсудності, встановленої ч.5 ст. 216 КПК України. Поміняти підслідність і передати цю справу в інший орган досудового розслідування неможливо. Це – головний наслідок «картонних протестів», організованих і оплачених корупціонерами влітку 2025 року в інтересах Кривоноса та Клименка.
«Докладніше про діяльність злочинного угруповання під керівництвом Лубінця розповідається на моєму сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів»».
Про те, як НАБУ забезпечує недоторканність Лубінцю я розповів у своєму зверненні на адресу Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»