Як і американський колега, президент Франції полюбляє говорити, а не робити. Емманюель міг би очолити об'єднану Європу, бракує сили волі.
Будьмо відверті, на сьогодні відсутній сенс для коментування будь-яких заяв Дональда Трампа на зустрічі з Емманюелем Макроном. Зараз він може говорити все, що завгодно і навіть у помірних тонах з однієї причини — поруч сидить лідер, який представляє Європу і захищає Володимира Зеленського.
Трамп буде говорити те, що йому вигідно у моменті. Найбільше «здивував» Макрон, який примудрився сказати, що Європа не може конфіскувати російські заморожені активи, оскільки «це суперечить міжнародному праву»; та невже?!
Поки в Європі не зрозуміють (цього досі не сталося, на жаль), що на зміну міжнародному праву прийшло право сильного — not a power of rights but a right of force, — говорити про якісь європейські армії та автономії безглуздо. Їхній поточний стан вельми сумнівний.
Чесно кажучи, у Макрона була унікальна можливість у присутності Трампа проявити силу й заявити зворотне, тим самим показавши суб'єктність. Щонайменше, президент Франції міг просто не говорити, що це неможливо, а хоча б натякнути, що «карта на столі».
Це та сама горезвісна «стратегічна невизначеність», про яку Макрон так натхненно говорив. Але говорити — не означає роботи, у чому Емманюель не був помічений під час своєї президентської каденції.
