Росіяни розгорнули мережу вербування диверсантів у Польщі і країнах Балтії. Як це працює?
Зруйновані пам’ятники та кладовища, понівечені автомобілі, підпали, плани замахів. Мережа російських диверсантів діє в усій Центральній Європі та країнах Балтії.
Ця мережа стає дедалі активнішою. Завербовані через Telegram агенти намагаються розсіятися у різних країнах. Серед них виявляється несподівано багато українців.
22-річний Максим Лега лише нещодавно перебрався з Полтави до Варшави.
Навколо всі говорять про війну, але до повномасштабно вторгнення росіян в Україні ще залишається пара тижнів. Надворі лютий 2022 року, Максим підробляє посередником по оренді житла – і шукає іншу роботу. Випадково бачить у Telegram оголошення: «Малюй хештеги та заробляй». Він клікає.
Через рік його дівчина засвідчить у польській прокуратурі, що її наречений часто приносив додому фотоапарати і СІМ-карти (вона була впевнена, що це на продаж). Час від часу він також виїжджав за межі Варшави, начебто для волонтерських потреб.
Незабаром Максим Лега стає одним із найважливіших членів групи. Відповівши на оголошення у Telegram, він знайомиться з чоловіком, який назвався Андрієм.
Один із тих, хто потрапив у їхні тенета, – 44-річний Ярослав Богуславець із містечка Долина на Івано-Франківщині. Його рідні та близькі досі не вірять у це. «Як він може бути шпигуном? Та ж він півтора року прослужив у АТО! – каже 83-річна Софія, мати чоловіка. – Він завжди був проти росії. Він постійно сварився з моїм братом, прихильником путіна».
Ярослав Богуславець з Долини провоював півтора роки в АТО, тепер оголошений у Польщі в розшук за шпигунство на користь росії (фото NGL.media, з домашнього фотоархіву Софії Богуславець)
Софія Богуславець вже два роки не має контактів із сином. У квітні 2022 року вона заявила у поліцію про його зникнення, хоч українська поліція не провадить пошуку зниклих за кордоном.
Ярослав, який, за словами його мами, завжди був налаштований проти росії, отримує контакт до російського вербувальника від Романа Заболотного, свого друга з України. Богуславець, який працює в одному із краківських журналів, прямо пише «Андрієві» у Telegram – не проти підзаробити трохи грошей. Незабаром отримує перше завдання: треба намалювати сім антивоєнних ґрафіті. Ставка – 50 доларів за кожне. «Андрій» платить біткоїнами, гроші переказує через Максима Легу.
Ярослава затримають разом з усіма, але до в’язниці він не потрапить. Взимку 2024 року, як і ще двоє інших диверсантів [українець Артур Мельник і білоруска Марія Мєдвєдєва], які зобов’язалися приходити на судові слухання і не були заарештовані, він зникає з поля зору польського правосуддя. Оголошення у розшук наразі не дало результату – Ярослав наче під землю провалився.
«Барбадос» пропонує ґрафіті
Ще один диверсант, який наразі уник покарання, – Артур Мельник, підліток із Чернігова. У лютому 2022 року, незадовго до початку повномасштабної війни в Україні, його батьки заявляють про зникнення сина. Пізніше Артур вигулькує у Польщі, йде до школи в містечку Пшедбоже в Лодзькому воєводстві, але містечко замале для нього, і він хоче перебратися до Лодзі.
Навчання його не цікавить, він шукає роботу. Намагається заробляти гроші як онлайн-дизайнер. У чаті знайомств у Telegram він зустріне іншого українського підлітка, 16-річного Ростислава Конюченка. Ростислав, який використовує нік «Барбадос», пропонує спочатку малювати ґрафіті та роздавати листівки, пізніше – роботу кур’єра.
А далі вони заприятелювали. Зі свідчень Артура Мельника: «Ми зустрічалися, каталися на скутерах, їли в місті. Він за все платив. Було видно, що в нього водяться гроші. Він мешкав у сучасній багатоповерхівці, а квартиру винаймав через службу оренди житла. Коли орендодавець зрозумів, що йому ще немає 18 років, Ростислав оселився в будинку для біженців».
У червні 2022 року польська поліція забрала Ростислава Конюченка до центру утримання неповнолітніх. Співробітник центру згадує: «Він був у спортивному клубі пізно вночі, поліція доправила його до нас. Він сказав, що займається криптовалютами і що отримує гроші з України. Показував готівку. Був грубий, нахабний, вульгарний». Тоді співробітники центру ще здивувалися, що підліток користується трьома різними телефонами.
Зі свідчень Артура: «Він сказав, що заробляє гроші, виступаючи посередником у пошуку молодих людей для виконання певних завдань. І що я теж можу на цьому заробляти, і що за кожну особу, яка з ним зв’яжеться, отримаю 20 доларів […] Я не знав, про які завдання йдеться».
В результаті Артур привів Ростиславу з півсотні кандидатів. За нашими підрахунками, тільки ця диверсійна група виконала щонайменше 500 «завдань».
Сам Ростислав Конюченко отримує завдання безпосередньо від «Андрія», а пізніше пропонує Артурові за 200 доларів виконати особливе завдання – придбати камери відеокамери і привезти їх до Варшави.
Артур добре справився з цим завданням і Ростислав просить знову купити камери. Для чого їх будуть використовувати? Андрій заспокоює: для посилення безпеки нової крамниці в Варшаві.
Артур передає відеокамери незнайомцю у чорному худі – це Максим Лега. Уже незабаром вони разом їдуть до Ряшева, де встановлюють одну з камер біля місцевого аеропорту, який на той момент перетворився на транспортний вузол західної військової допомоги Україні.
За якийсь час цю камеру знаходить поліція і справа набуває розголосу в ЗМІ.
У березні 2023 року Ростислав телефонує Артуру і просить негайно видалити усі його переписки у Telegram. Артур встиг це зробити, але того ж вечора в його квартиру в Лодзі приходять співробітники ABW. Спецслужби заарештовують усіх 16 членів групи, одного за одним.
Грудень 2023 року. Люблінський суд видає вироки 14 з 16 обвинувачених. Найбільші терміни ув’язнення – по 6 років – отримали Максим Лега та Артем Аверба. За даними польських служб, мережа могла налічувати ще більше десяти осіб, яких проте не вдалося ідентифікувати.
9 січня 2024 року ABW повідомило про затримання білоруски Дар’ї Астапенко, яка нібито працювала на КДБ. В її телефоні знайшли докази співпраці з білоруськими службами з 2017 року.
Наприкінці того ж місяця був заарештований ще один диверсант. Його підозрюють в організації підпалів лакофарбового заводу у Вроцлаві. У травні 2024 року затримали ще двох громадян Білорусі та одного поляка, підозрюваних у підготовці підпалів у Варшаві, Прушкуві та Помор’ї.
Чи всі вони були завербовані через Telegram і були частиною російської агентури? ABW все ще встановлює це.
Шпигун губить записку
У травні 2022 року господиня з маленького латвійського села Рембате, що за годину їзди від Риги, працює на городі. Вона бачить, як на під’їзній дорозі розвертається чорне авто. З нього на мить висідає молодий чоловік, він не помічає, що щось губить, авто від’їжджає. На тому місці, де він зупинився, лежить згорнутий аркуш паперу. Господиня піднімає його – і забуває про це, заклопотана своїми справами.
Вона прочитає записку лише наступного дня – і одразу ж перекаже її своєму зятю-військовому. Записка поставить на вуха Службу військової розвідки та безпеки: наступного дня у селі вже працюють слідчі цієї латвійської спецслужби.
Загублена записка, що фігурує у розслідуванні латвійської Служби військової розвідки та безпеки (фото RE:Baltica)
Чому така реакція? Можливо, через заголовок записки: «Місія, військовий аеродром Лієлварде». На аркуші вказані точні інструкції, що фотографувати на аеродромі і як реагувати, якщо трапиться провал. На звороті записки можна побачити малюнок літака, зроблений дитячою рукою.
Село Рембате знаходиться всього за кілька кілометрів від бази Ліелварде, де дислокуються військові літаки, в тому числі американські гелікоптери Black Hawk, які використовують для моніторингу повітряного простору над Балтійським морем.
Завдяки загубленій записці латвійці вийшли на мережу диверсантів, організовану російськими службами, яка, зокрема, підпалила будівлю в Києві за місяць до нападу росії на Україну. Нормундс Межвієц і , голова Державної служби безпеки Латвії, вважає, що метою цієї акції було посіяти страх і невпевненість серед українців: «Так само, як росія зараз намагається чинити в Європі за допомогою актів саботажу».
Інформація, зібрана нашими латвійськими партнерами з RE:Baltica, показує, що в останні роки російські операції активізувалися. Лише в країнах Балтії та Польщі було зафіксовано щонайменше вісім серйозних інцидентів.
Цього року естонська служба безпеки KAPO затримала 13 осіб за осквернення кількох національних меморіалів і понівечення автомобілів міністра внутрішніх справ і журналіста. У Латвії в лютому двоє чоловіків намагалися підпалити Музей окупації, а в Литві в травні спалахнув супермаркет IKEA. Минулого року в Польщі групу диверсантів засудили за шпигунство на користь росії і плани підірвати залізничну колію, якою доправляють допомогу Україні.
Серґейс шукає солдатів
Записка, яку знайшла господиня в Рембате, дуже придалася латвійській владі. Вона містила і детальні інструкції, і скрупульозні списки витрат. У тому числі – нотатки про вартість двох ночей проживання в пансіонаті поруч із аеродромом і квитанцію з прокату за фотоапарат Canon.
Слідчі відвідали той пансіонат біля аеродрому. Власники запам’ятали молодого, високого чоловіка на ім’я Серґейс. Він був одягнений у футболку і рвані джинси, волосся зав’язане хвостиком, розплачувався готівкою. Розпитував, куди ходять розважатися солдати з аеродрому. Власник порекомендував йому кафе «Канте».
Гелікоптери Black Hawk на авіабазі Ліелварде (фото надане міністерством оборони Латвії)
Серґейс приїхав на орендованому авто і слідчі змогли відстежити його маршрут завдяки GPS-записам машини, але прізвища підозрюваного так і не дізналися – автомобіль був орендований на прізвище якоїсь жінки. Однак у записці згадувалася компанія з прокату фотоапаратів Canon – з’ясувалося, що прокатна компанія мала копію посвідчення особи молодого чоловіка, 21-річного Серґейса Годоновічса. У його помешканні слідчі знайшли телефон з фотографіями покинутого бункера і солдатського кафе «Канте».
Годоновічса затримали і порушили справу про шпигунство на користь Росії. За даними прокуратури, «можна зробити висновок, що його діяльність входить до кола завдань, поставлених ГРУ ГШ ЗС РФ».
З «Малюком» на операцію
На відео допиту Серґейс Годоновічс сидить, згорбившись. У джинсовій куртці, з волоссям до плечей і триденним заростом, він розповідає, як шукав у чатах Telegram марихуану, як натрапив на чоловіка на псевдо «Ґрін» – тому потрібно було за гроші поїхати з Латвії до Естонії й намалювати дещо на стіні аерозольною фарбою. Серґейс погодився.
У квітні 2022 року, через два місяці після вторгнення росії в Україну, Серґейс раніше йде з роботи і сідає на автобус до Таллінна. Дорогою він отримує інструкції та інформацію в Telegram: виявляється, його напарник по операції їде тим самим автобусом. Він везе балончики з фарбою. Сейґейс озирається і бачить невисокого підлітка, якого називає «Малюком». «Він розмовляв російською. На його телефоні була увімкнена функція визначення місцезнаходження», – згадує Годоновічс.
Вийшовши з автобуса, вони годину йдуть пішки, доки не опиняються біля бетонної стіни. Саме тут має з’явитися їхнє ґрафіті, зміст якого «Малюк» вже отримав через Telegram. Вони малюють, не заглиблюючись у те, що означає напис. Після того, як помаранчеві та червоні літери виконані, вони роблять фото і надсилають його «Ґрінові». До Латвії повертаються автобусом і з 400 євро винагороди.
Killnet тебе хакнув
Наступного ранку естонська поліція отримує інформацію про те, що стіни комплексу, де розташований Центр кіберзахисту НАТО, розписані спреєм. На 190-метровій стіні, наче мантра, повторюється напис «Killnet тебе хакнув». Killnet – це назва російськомовної хакерської групи.
Того ж ранку кілька естонських державних онлайн-сервісів та веб-сайтів, включно з Центром кібероборони, стали жертвами DDoS-атак. Російські кібератаки – це повсякденна реальність Естонії, але вперше подібну атаку супроводжувало подібне повідомлення.
Поліція з’ясовує, хто створив ґрафіті. З записів міських камер відеоспостереження видно, що напередодні ввечері таксі підвезло до воріт Центру кіберзахисту двох молодих людей. Для виконання малюнків їм знадобилося кілька годин, завершили вони лише вранці.
Російські агенти малюють ґрафіті на огорожі Центр кіберзахисту НАТО у Таллінні (скриншот з відео камер спостереження)
Ще одне завдання від «Ґріна»: сфотографувати військовий аеродром у Ліелварде. Telegram автоматично видаляє повідомлення, тому Годоновічс записав інструкції на папірці. Дотримуючись їх, він придбав дві карти пам’яті. На одній, для маскування, він завантажив випадкові фото, а на іншій – військові об’єкти в чотирьох місцях. Фото він надіслав зі свого телефона. Винагорода: знову 400 євро.
Сьогодні відомо, що Серґейс Годоновічс отримував завдання від кількох осіб і «Ґрін» лише один з них. Ми знаємо, що його справжнє ім’я Ґлєб. Донедавна він відмивав гроші, вербуючи так званих «мулів» – людей, які знімають готівку в банкоматах або дозволяють використовувати свої персональні дані для відкриття рахунків на Revolut.
Проте не Ґлєб очолював мережу. Завдання (від малювання ґрафіті до підпалів) він отримував від когось вищого. За залучення Годоновічса до поїздки у Таллінн він заробив лише 100 євро.
Ґлєб не був знайомий із замовником особисто, той часто змінював номери телефонів і нікнейми (проти нього порушено окрему кримінальну справу, слідство триває). І Ґлєб, і Годоновічс були лише ланкою в довшому ланцюгу мережі. Важливішим був інший посередник, відомий як МОТ. Саме він отримував завдання від клієнта, якого в мережі називали «Александром».
«Малюк» готує коктейль Молотова
Як слідчі встановили особу МОТа? Проаналізувавши ланцюжок платежів Годоновічсу за фотографування аеродрому.
Кілька разів Годоновічсу переказував по кілька сотень євро чоловік на ім’я Тимур, але він не був МОТ-ом. Він також не був членом групи, просто позичив колись свою картку Revolut однокашнику з військово-морського училища. Інші одногрупники чинили те саме. МОТ використовував їхні акаунти для конвертації криптовалюти, яку отримував від «Александра». Гроші відтак виплачував агентам.
МОТа заарештували в Ризі. Сьогодні ми знаємо, що це 20-річний Мартінс Ґрікіс .
На відео допиту Ґрікіс відповідає по суті, без емоцій, ніби обговорюючи звичайну офісну роботу. Перед тим, як почати співпрацювати, він надіслав Александру копію свого паспорта. Зі своїм шефом він спілкувався через Telegram. Александр попросив його про послугу: покласти криптовалюту на його рахунок в Revolut, конвертувати її в євро і відправити Александру гроші.
За два роки Ґрікіс заробив таким чином близько 10000 євро.
Крім того, він шукав людей для виконання завдань, доручених Александром, і перевіряв їхню надійність. За кожне таке «завдання» Ґрікіс від 500 до 2000 євро у криптовалюті. Він конвертував біткоїни, платив працівникам і залишав собі комісію. Він добре заробляв.
Годоновічс був не єдиним, кого завербував Ґрікіс. «Малюк», який малював ґрафіті в Таллінні, начебто їздив до Києва за місяць до вторгнення Росії, щоб кинути коктейль Молотова у вентиляційну шахту військової будівлі.
Латвійська влада ідентифікувала «Малюка» як Іванса Тарабановса. Сьогодні ми знаємо, що він отримав від свого керівництва через Telegram PDF-файл з інструкціями про те, як зробити коктейль Молотова, і квиток на літак до Києва. Злякавшись в останню мить, він лише підпалив зовнішню стіну будівлі і втік автобусом до Польщі.
Ми знаємо, що Ґрікіс (або Александр) шукав людей, ладних влаштовувати пожежі в віллових кварталах у Франції, ще до підпалів в Україні. А також шукав охочих працювати в російських нарколабораторіях.
Хто такий Александр?
Грікіс засвідчив, що ніколи не зустрічався з Александром, але вони розмовляли по телефону. Його бос часто був п’яний. Якось він зізнався, що його справжнє ім’я Вадим, і він з Дніпра в Україні. Що йому 25 років і що він кухар за фахом.
У матеріалах латвійського слідства нема доказів, які б підтверджували зв’язки Александра з російським ГРУ. Але, якщо вірити інформації латвійської спецслужби, такий зв’язок існує. Ґрікіс і Годоновічс зізналися у шпигунстві на користь російських спецслужб. Це означає, що вони обоє знали, на кого працюють.
Латвійський суд засудив Ґрікіса до трьох років позбавлення волі, а Годоновічса – до двох років і восьми місяців. Іванс Тарабановс, «Малюк», який підпалив будівлю в Києві, засвідчив, що не знав про зв’язки Александра з російськими спецслужбами. Вирок у його справі буде винесено восени.
Голова латвійської Державної служби безпеки вважає, що створення ланцюжків посередників – це стратегія для того, щоб ускладнити пошук справжнього замовника. Сам Александр може не бути офіцером ГРУ, його також могли завербувати для пошуку посередників в інших країнах.
Затримання в Польщі та Латвії не зупинили диверсантів. У січні цього року на латвійсько-білоруському кордоні був спійманий чоловік із подвійним громадянством Естонії та росії, який обливав фарбою національні меморіали в Латвії та Литві. Натомість у Польщі заарештували паліїв, які напали на литовську IKEA. У травні в Польщі було заарештовано дев’ять російських шпигунів, причетних до диверсійних планів у країнах Балтії і, можливо, в Швеції.
Автори Катерина Родак (NGL.media), Inga Springe (RE:Baltica), Holger Roonemaa (Delfi.ee), Anastasiia Morozova і Daniel Flis (FRONTSTORY.PL), співпраця Šarūnas Čerņauskas (Siena/LT), редактор української версії Олег Онисько, обкладинка Miko i Elisabeta Rodes