Це диво, що я ще живий, з урахуванням того, як тут вільно орудують російські спецслужби
1 жовтня 2021 року колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі повернувся на батьківщину, незважаючи на кримінальну справу, — він і не приховував, що приклад Навального багато в чому надав йому рішучості піти на це. У в'язниці стан Саакашвілі в якийсь момент різко погіршився — політик упевнений, що це було отруєння, яке організував Кремль.
В інтерв'ю The Insider Саакашвілі пояснив, чому він вважає, що грузинська влада співпрацює з Кремлем, і як він бачить майбутнє змін у Грузії.
— Як ви почуваєтеся зараз?
— Я ще дуже слабкий. Лікарі кажуть, що за таких умов повне відновлення неможливе. Але я єдина людина у світі, яку Путін намагався прилюдно вбити кілька разів, а все ще живу. З огляду на те, з якою легкістю російські спецслужби орудують у Грузії, це справжнє диво.
— Як із вами поводяться у в'язниці?
— Мені заборонили спілкуватися з членами парламенту як особисто, так і телефоном, хоча це право і гарантується мені законом.
— Ви кажете про отруєння. Розкажіть як це було?
— Я багато тижнів поспіль чудово почував себе у в'язниці, а потім одного разу прокинувся серед ночі весь у поті, з жаром, сильним ознобом і нападами блювоти. Симптоми пройшлися по всьому організму та не вщухали тижнями. Все тіло горіло зсередини та зовні. Було важко рухатись, відбувалися навіть психологічні зміни — я став сам не свій. Мене перевели в тюремний лазарет, де я продовжував втрачати вагу. За час хвороби я схуд вдвічі.
— У вас є гіпотеза, як саме отрута потрапила до вашого організму?
— Отрута була в їжі, яку мені надіслали рідні, — тобто тюремна адміністрація мала доступ до неї. Якщо отруєнням займалися грузини, наказ міг віддати лише Іванішвілі. Судячи з пізніших спроб замість сліди, схоже, що грузинська влада була щонайменше співучасниками.
— Повертаючись до Грузії у жовтні 2021 року, ви вже знали про долю Навального, заарештованого одразу після прильоту, але все одно вирішили повернутися. Чому?
— Я робив спробу повернутися до Грузії під час парламентських виборів 2020 року, ще до відважного повернення Навального. Але його вчинок, звичайно, частково надихнув і мене. Іноді я шкодую, що зараз не в Україні, — там мої навички та досвід були б дуже доречними. Але, з іншого боку, моя присутність у Грузії значною мірою стимулює політичне життя країни.
— Повномасштабне вторгнення росії в Україну змусило інші колишні радянські республіки замислитись про власну безпеку. Як ви вважаєте, чи є ризик ще одного нападу росії на Грузію? Чи готова сьогоднішня Грузія дати відсіч?
— Грузія захистити себе не зможе — але й росія навряд чи сюди вторгатиметься, доки Іванішвілі утримує всю владу. Він прагне уподібнити грузинський уряд російському і править країною як власним князівством. Світ ще не бачив, щоб ціла держава з усіма інститутами належала одному олігарху. Крім того, грузинське суспільство сильно поляризоване, і якщо відкрито висловлювати свою позицію, це може коштувати вам роботи чи соціальні виплати.
— А в чому суть цієї поляризації суспільства, чому вона розколота?
— Грузинське суспільство поляризоване тим фактом, що олігарх має повну монополію на уряд, бізнес, навіть на землю та ліси, залишаючи дуже мало місця для інших. Насамперед це поляризація доходів та можливостей. Існують дві паралельні медіареальності та два політичні середовища, які рідко перетинаються. І останнє, але не менш важливе, — він тримає основну фігуру опозиції за ґратами за звинуваченнями, які абсолютно надумані.
— На вашу думку, є підстави вважати, що між грузинським урядом і Кремлем є таємна співпраця?
— Через Грузію до росії ввозиться безліч санкційних товарів, на що нещодавно звернув увагу Сенат США. Крім того, я підозрюю, що Іванішвілі причетний до відмивання коштів російської банківської системи, з якою він колись працював. Особисті статки Іванішвілі зросли більш ніж на мільярд євро з початку війни. Один із прикладів відмивання грошей — поправки в регулювання, прийняті центральним банком, щоб дозволити колишньому генеральному прокурору Грузії, який перебуває в списках санкцій США (і який порушив кілька кримінальних справ проти мене), зняти свої гроші з рахунків у грузинських банках. Як я неодноразово говорив, грузинська держава є мафіозною структурою — як Молдова при Плахотнюку або Словаччина при Меч'ярі. На нашу країну також чекають радикальні зміни.
— Зміни через вибори чи вже тепер лише через чергову революцію?
— Я не думаю, що грузини вже відмовилися від виборів, особливо з огляду на складну геополітичну обстановку, вони хотіли б продовжити діяти в рамках існуючої інституційної структури. Звісно, якщо вибори будуть вкрадені, тоді це буде зовсім інша гра. Ось чому нам потрібні довгострокові спостережні місії, оскільки олігархи зазвичай викрадають вибори не так у день голосування, як заздалегідь.
— Чи достатньо підтримки отримують Україна та Грузія від західних партнерів? Якщо ні, то якої саме підтримки не вистачає?
— Інші країни можуть сприяти демократії в Грузії, зміцнюючи громадянське суспільство та борючись за моє визволення. Результатів можна досягти лише через загрозу застосування адресних заходів особистого характеру.
- Яких, наприклад?
— Я вважаю, що Іванішвілі має бути під санкціями. Він керує Грузією, як особистою вотчиною, і кожне порушення закону, кожне основне джерело корупції, проросійський напрямок та ініціатива щодо політичних ув'язнених походять від нього. Це могло б вирішити всі проблеми, як це сталося із Плахотнюком у Молдові.
— А щодо України?
— Щодо України, головну роль має відіграти Америка. Також я переконаний, що в Україну слід запровадити європейські війська під керівництвом Франції. Це могло б серйозно зміцнити бойовий дух українців на фронті. путін хоче повернути радянський союз у його початкових кордонах і здобути гору над НАТО. Він не зупиниться, якщо його не зупинити силою. При цьому країни Заходу, допомагаючи Україні, закладають основи демократії у всьому регіоні. Як я говорю мільйонам своїх прихильників у Грузії та в Україні, я готовий битися за дві мої країни, за їхню свободу та добробут — до самого кінця.