Неймовірних людських втрат 11-й рік поспіль зазнає Україна від геноцидної війни РФ. Проте тилові щури продовжують свої танці на кістках.
На світлині нижче — Олександр Свіщ, Герой України (посмертно). Одесит, 30 років, служив у лавах 3-ї Окремої штурмової бригади Збройних Сил України та мав колоритне псевдо «Фарш».
Брав участь у боях за Київ, Запоріжжя, Херсон і на Донецькому напрямку. Поліг смертю хоробрих 12 вересня 2023 року у боях за Бахмутом — ворожий снаряд влетів до бліндажу, в який Сашко, вже пораненим, дістався без сторонньої помочі.
– Як все почалось, я подумав, що нарешті можу їм вломити. Тому що всі ці роки вони мене дико вибішували. Коли весь час говорили, що українці- лохи, що ми «бамбілі Дамбас», що «Адєсса прінадлєжит нам». Я, до речі, з Одеси. От з'явився у мене шанс дати їм п*з*и, і я хочу це робити максимально довго, перед тим, як мене не стане!
Олександра Свіща нагороджено орденом «За мужність» III ступеня і присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Золотої Зірки. Він — корінний одесит з українською душею, що довів своїм Чином.
А от на другій світлині нижче бачите листівку, яку у ці дні роздають «житєлі Малдаванкі» із закликом «нє утратіть нашу самабитнасть». Це — реакція на рішення історико-топонімічної комісії Одеської міської ради, яка рекомендувала перейменувати вулицю Середню на честь Олександра Свіща.
Міський голова, який у нас все ще Труханов, своїм розпорядженням організував електронне голосування, щоби типу порадитися з електоратом. Тому що всі оці «житєлі Малдаванкі» — якраз його махровий електорат.
І електорат заголосив, заволав — скрєпи відбирають! «Стірают то, что прінадлєжит сєрдцу каждаґо адєссіта!», — електорат пішов водити хороводи з листівками й закликами.
Я хотіла написати спочатку, що друг «Фарш» ось і за таких теж загинув, аби не прийшов їхній улюблений «руzzкій мір» і не показав, «как нада родіну любіть». Як уже показав тим, хто чекав на «асвабадітєлєй», а то «нє дают на руzzкам ґаваріть і запрєщают наших гєроєв».
Він точно не гинув за те, щоби його земляки носили своїх сраних Бабєлів із Катаєвами й розповідали про «вялікую руzzкую культуру, на каторай ані вираслі». І яка, в результаті, виховала нинішніх убивць із сусідньої країни.
Робіть зі своєю «руzzкай культурой», що забажаєте, — хоч мавзолеї вдома облаштовуйте, але у публічному просторі їм не має бути місця, і не буде. Я думаю, ви теж помітили, що останнім часом активно транслюють відео з одеськими жінками та чоловіками старшого віку.
Тих довбограїв, як відкритим текстом стверджують, що «путін — красень», що «Украіна — іскусствєннає ґасударство», що «в Адєссє всєгда ґаворили на руzzкам». Цих людей активно ширять у TikTok і на відверто прокремлівських Telegram-каналах.
Дуже стараються, щоб у всіх склалось враження, що в Одесі живуть відверті дегенерати. Я покладаю повну відповідальність за цей хаос на міського голову Труханова.
Саме він і його одесько-італійсько-лондонська компанія є основними бенефіціарами ситуації, яка не просто стихійно склалась. Вона ними підживлюється, стимулюється і керується.
Труханова ніколи не сприйме проукраїнська Одеса. Тому йому важливо розвішувати морквину перед мордами своїх ослів — нехай біжать, як прийде час, прямо до виборчих скриньок.
Тому він і його підлеглі тупо ігнорують вимоги закону, саботують будь які дії по демонтажу совєцької та комуністичної символіки. А, маючи ресурси та повноваження, не проводять жодної інформаційної чи комунікаційної кампанії щодо перейменувань.
Зате міські чиновники активно коментують під постами своїх однодумців, залишаючи багатозначні фрази: «ну, ви ж все розумієте...», «такі часи настали». Я аж бачу, як закочують очі і трагічно зітхають — толерантно-терплячі бідосі, бо дуже хочеться «вєрнуть Адєссє билоє вялічіє».
Комунальні квартири, перебудовні із колишніх заможних будинків і роздовбані вулиці? Відсутність водопостачання вночі, безкінечні хабарі за «рєшеніє вапросав» і щурі у підвалах?
Хоча, їм там добре було, — вони ж не чернь якась, у них і зараз все добре. Лише Пушкіна можуть забрати, оце найбільша тривога; так, не облаштування бомбосховищ, а саме здохлий 200 років тому ефіоп Пушкін.