У першій частині розслідування журналісти довели, що вказівку закачати токсичні речовини – толуол і ксилол – у будівлю, де розташовувалися медичні заклади, дав особисто Віктор Лисак. Доказовою базою для висновків слугували свідчення очевидців – лікарів й інвалідів, а також результати, подані в Акті спеціального розслідування отруєння.
Друга частина журналістського розслідування викриває причини й передумови труєння Лисаком штату й пацієнтів двох медичних установ.
Нагадаємо, 3 листопада 2007 року працівники Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи МСЕК №1 та понад 300 пацієнтів і десятки лікарів станції переливання крові, що розташовувалися в приміщенні за адресою м. Полтава, вул. Комсомольська, 43, були умисне отруєні сильними токсичними речовинами – толуолом та ксилолом.
Умисне посягання на життя та здоров’я сотень людей здійснилося науково-виробничим підприємством ТОВ НВП «Автотехбуд» за вказівкою начальника управління охорони здоров’я (далі скорочено – ОЗ) Полтавської ОДА Віктора Лисака. У результаті інвалідами з-поміж працівників МСЕКу інвалідами стали більше 30 хворих і 7 лікарів. Двоє із них померли. У відділенні переливання крові інвалідами стали 5 чоловік. Загалом, постраждало близько 50 чоловік.
З-поміж причин кримінальних дій Лисака з отруєння двох медзакладів і сотень людей простежувалося зацікавлення начальником ОЗ старовинною будівлею в історичному центрі міста з солідною площею (та її грошовим еквівалентом). Та хід розслідування й нові матеріали дають усі підстави стверджувати, що труєння відбувалося не задля захоплення будівлі, а для ліквідації одної конкретної особи.
Ім’я цієї особи –Воронін Микола Федорович, що в той час обіймав посаду начальника відділення переливання крові Полтавської обласної клінічної лікарні.За словами лікарів, Воронін був фаховим спеціалістом і впливовим керівником, мав родинні зв’язки з Віктором Ющенком, тодішнім президентом. Він був реальним претендентом на посаду начальника охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації. Подейкують, питання його обрання на посаду було вирішеним.
Сам Воронін розповідав довіреним особам, що Лисак щоб не було хотів утриматися в кріслі головного медика області. Лисак пропонував усіляко домовитися, щоб Воронін відмовився від посади на його користь. Після невдалих домовленостей, як розповідав Воронін, у хід пішли обіцянки. Воронін на них не пристав. Тоді в Лисака і виникла ідея з отруєнням медзакладу, що з урахуванням контексту можна сміливо трактувати як замах на життя.
Про деталі закачування токсичних речовин докладно йшлося в І частині розслідування. Варто додати, що Лисак тоді дав дозвіл на евакуацію МСЕКу та станції переливання крові в інші установи через значне перевищення рівня хімічних речовин у будівлі. Пари толуолу були більші в 33 рази від норми, ксилолу – в 550 разів. Дозволу переїхати в інше місце роботи не отримав тільки Воронін. Він звертався в різні інстанції з цього приводу, та справу технічно зам’яли.
Унаслідок впливу токсичних речовин здоров’я Вороніна різко погіршилося в 2007-2008 роках. У 2010 році лікар помер через інсульт. Медики зазначили нам, що це – наслідок токсичного впливу на мозок хімічних речовин, якими був змушений дихати завідувач відділення.
Та розправа Лисака над конкурентом не закінчилася. Дочку Вороніна Юлію було звільнено з посади бухгалтера в обласній лікарні невдовзі після смерті батька.
У тому ж році Лисак вижав максимум зі своєї посади й був призначений на посаду заступника міністра охорони здоров’я України. Президентом тоді був обраний Віктор Янукович. Ця доленосна зустріч в подальшому дозволила Лисакові якнайкраще реалізувати свої здібності.
Він у спайці з Раїсою Богатирьовою та «батєю» вилучити з держвласності 300 будівель медустановна Полтавщині. Старовинні лікарні минулого століття були продані впливовим політикам і бізнесменам під дачі й котеджі.Так будівля і територія Оболонської районної лікарні в Семенівському районі за суму з шістьма нуликами дісталася одіозному Михайлу Добкіну. Про це детально в наступних статтях на «Останньому Бастіоні».
Справа з отруєнням 50 людей, зокрема, майже 20 лікарями, розголосу так і не набула. Показово, що територіальне управління Держгірпомнагляду в Полтавській області, яке здійснювало розслідування, кваліфікувало отруєння як нещасний випадок. На доказ того, що сліди отруєння були ретельно приховані, говорить і те, що розслідування інциденту було здійснено тільки за 3 роки, коли окремих свідків, лікарів, інвалідів, не було в Полтаві, а декого – і в живих.
Віктор Лисак та посадовці, винні в скаліченні десятків людей та вбивстві 2 лікарів, досі не притягнуті до відповідальності. Лікарі не на камеру говорять, що спина Лисака вкривається холодним потом, коли він чує ім’я Миколи Вороніна. Отже, події 2007 року ще в пам’яті. Тим паче, на офіційному сайті Полтавської обласної клінічної лікарні Воронін ще й досі числиться завідувачем відділення переливання крові. Даний і номер 56-13-63. Що б викрив лікар, якби сидів у своєму кабінеті біля телефону?
Уважати публікацію публічним зверненням до правоохоронних органів міста Полтави. Відреагувати у встановлений Законом термін.