Попри фактичне бункерне становище і спопеляючі канонади арти в Авдіївці продовжує працювати військово-цивільної адміністрації.
Її керманич – Віталій Барабаш. Він рівним крейсерським кроком здійснює владні функції під синьо-жовтим прапором.
У бункері відносно тепло і парує чайник з щойно завареним цейлонським. Також працює інтернет і є прямий зв'язок.
Стєпанич (як його іменують у неформально-бункерній атмосфері правдиві воїтелі та копи) ділиться враженнями від нещодавнього удару "Градами" у приміщення адміністрації:
– Зайшли аби зігрітися чаєм; не встигла вода закипіти, як прилетіло прямо у сусідні кімнати. Слава Богу, усі лишилися неушкодженими.
Але акцент полегкості в інтонації він ставить тоді, коли мова заходить про завершений етап евакуації цивілів. Це зменшить жертви та кількість заручників російської агресії.
Станом на сьогодні маємо зо 3 десятки поранених мирних громадян, також, на жаль є і загиблі. У цьому ж бойовому екіпажі ВЦА двіжує Павло Лановенко – екскомбат 37-го ОМПБр.
Але війна, попри весь її драматизм демаскує сутності. Тож між палаючих будинків трепанованої Авдіївки не зустріти блядомовних дискредитаторів бойвого екскомандира, а Паша тим часом вкотре підставляє плече державі у критичну мить випробувань.
– Ми ще за руйнацію Волновахи помстимося оркам, – з виразним оптимізмом в інтонації анонсує "Морпіх".
Упродовж останнього тижня гартований боями Авдос (тобто, Авдіївка – прим. ред.) зазнав 5 атак, здійснених ракетами ТРК "Точка У". Тричі під вогнем опинявся Коксохім.
Ворожа артилерія, "Гради" та "Урагани" працюють майже безперервно. Ну і звісно ж, у левовому сегменті, по цивільним об'єктам, кварталам, інфраструктурі.
За умови турборежиму бойових дій Стєпаничу та його команді доводиться працювати 24/7. Удень ці достойники виконують організаційно-управлінські задачі, ночами праведно гантерствують на інтервентів.
Загалом Авдіївка тримає хвіст пістолетом (!); двіж – бодряк, активності – нон-стоп. Над містом майорять червоно-чорні стяги завзятого резистансу.