5 років тому ветеран АТО/ООС Микола Микитенко підпалив себе на Майдані Незалежності у місті Києві.
11 жовтня 2020 року - о 3:30 ночі самоспалення на центральній вулиці Києва Хрещатику здійснив 49-річний відомий боєць АТО Микола Микитенко (позивний «Ворон»), оскільки вже не бачив інших засобів «пояснити, як живемо на фронті, та як захищаємо Україну».
Випадкові перехожі намагалися збити полум'я. Обгорілого чоловіка госпіталізували з опіками майже 100% тіла.
У день Захисників України, 14 жовтня 2020 року о 8:45 год, Микола Микитенко помер у лікарні.
Микола Микитенко — Герой України, активіст 19-ї сотні Самооборони Майдану. Він був контужений вибухом світлошумової гранати та не зміг змиритися із страшною несправедливістю й жахливою політикою влади Володимира Зеленського у сфері оборони України від ворога. Ми не маємо права мовчати про це і не маємо права дозволити російським ресурсам розмивати й нівелювати проблему, яка штовхнула військового на цей відчайдушний вчинок.
Народився у Києві. Навчався у школі № 171. Отримав дві вищі освіти — юриста і викладача історії.
У Миколи була сім’я — дружина, син і дочка. Своєю донькою Юлією — командиром-вихователем Київського військового ліцею імені Івана Богуна, а також колишнім командиром взводу 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» — Микитенко дуже пишався.
У 2014 році Микола Микитенко брав участь у боях під Слов’янськом у складі добровольчого батальйону Національної гвардії України імені Кульчицького. Під час евакуації збитого гелікоптера на горі Карачун його було поранено.
Після лікування, попри отриману інвалідність, «Ворон» знову вирушив на фронт.
За три години до самоспалення Микола Микитенко написав на своїй сторінці у Facebook:
«Думаю, як буду горіти? Як Василь Стус?! Досить сил довести, що Україна — понад усе? Дістало!!! Вийдіть усі, побратими, як 24 числа, візьміть зброю в руки й захистіть нашу рідну Україну!!!».
Трохи раніше він написав:
На сторінці Миколи Микитенка є кілька постів, у яких він висловлює негативне ставлення до політики Володимира Зеленського щодо ветеранів АТО й ООС. Останній пост на своїй сторінці «Ворон» опублікував за п’ять хвилин до самоспалення:
«Зараз 3:25. Мені дуже хочеться, щоб Україна була самостійною».
Вирушаючи на Хрещатик, Микитенко надів військову форму й усі свої ордени.
«Сподіваюся, ти нарешті знайдеш там спокій. Люблю тебе, па. З миром», — написала його донька Юлія Микитенко.
Юлія втратила на цій війні свого чоловіка, який загинув у бою. Тепер вона поховала й батька, який не пережив наслідків війни.
Прощання відбулося 17 жовтня на Майдані Незалежності, де він у 2013—2014 роках виступав проти диктатури та де вчинив акт самоспалення.
19 жовтня донька звернулася до Зеленського зі зверненням у Facebook:
«Так само, як багато інших моїх побратимів і посестер, ми відчуваємо, що нас не чують. І я дуже хочу, щоб влада пішла з нами на діалог — з ветеранами, з військовослужбовцями, які втрачали життя й гинули на сході. Я хочу, щоб ця кривава плеяда — від Василя Макуха й Олекси Гірняка до тепер Миколи Микитенка — закінчилася. Пане президенте! Майте мужність подивитися мені в очі. Подивитися в очі іншим ветеранам, які втрачали життя, кров і здоров’я на війні».
Після смерті Миколи Микитенка, його донька Юлія сама пройшла крізь війну на Донбасі, втратила на фронті чоловіка продовжила службу як командир і наставниця для дівчат-ліцеїсток у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.
Юлія наголошує, що ознак того, що її батько збирається вчинити акт самоспалення, не було, окрім того, що його обурювали дії чинної влади, а саме політика щодо війни на Донбасі. Він нікому не повідомляв про те, що збирається зробити.
На пресконференції Юлія Микитенко ще раз звернулася до Офісу президента із проханням відреагувати на її відкритий лист.
Що б Юлія Микитенко сказала Володимирові Зеленському при зустрічі, як змінилося її життя після вчинку батька та чи заважають її висловлювання військовій службі? Про все це вона розповіла в інтерв’ю для Радіо Свобода.
«Цей вчинок гідний поваги, як би хто його не оцінював, засуджував чи не засуджував. Те, що він гідний поваги, – це факт. Вибачте, але не кожен здатен так померти. Є набагато легші способи піти з цього життя, аніж таким чином і з такими меседжами, які він в останні хвилини свого життя заявляв», - зазначила Юлія Микитенко.
Попри згадку Володимира Зеленського у зв'язку з актом самоспалення, вчиненим ветераном війни на Донбасі, і, як заявляють, з політичних мотивів, Офіс президента України ніяк не відреагував на ситуацію.
2 вересня 2021 року Юлія Микитенко покинула Збройні сили України, плануючи продовжити життя у цивільній сфері. Після звільнення з армії, працювала проєктною менеджеркою у правозахисному громадському проєкті «Невидимий Батальйон» та ще в деяких проєктах з реінтеграції ветеранів війни у суспільство, наприклад в ініціативі «Veteranius».
Мобілізувалася назад до ЗСУ Юлія 24 лютого 2022 року, коли почалася велика війна. Перші декілька місяців вона служила в роті охорони одного із ТЦК в місті Києві.
Після звільнення півночі України повернулася до 54-ої механізованої бригади (в якій служила під час АТО), що тримала оборону у Донецькій області, і там вона є командиркою взводу безпілотних авіаційних комплексів.
Останній Бастіон нагадує читачам, що дії Зеленського, починаючи з 21 травня 2024 року кваліфікуються Статтею 109 Кримінального Кодексу України, як дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (узурпація державної влади).
Стаття 103 Конституції України чітко говорить, що «Президент України обирається громадянами України... строком на п'ять років».
І виконання статті 108 Конституції України поза п'ятирічним терміном є порушенням статті 103, отже — порушенням Конституції, незаконним утриманням влади й, отже, державним переворотом.
15 травня 2014 року Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 101 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень частин першої, п'ятої статті 103 Конституції України у системному зв'язку з пунктом 16 розділу ХУ «Перехідні положення» Конституції України стосовно визначення строку, на який обирається Президент України на позачергових виборах.
Рішенням Конституційного Суду України від 15 травня 2014 року у справі № 1-19/2014 було встановлено, що:
Положення частин першої, п'ятої статті 103 Конституції України необхідно розуміти так, що Президент України обирається громадянами країни на позачергових, як і на чергових, виборах строком на п'ять років.