Вчора міністерство ветеранів презентувало ескіз Національного військового меморіального кладовища.
І з цим є проблема.
Проблема НЕ ТІЛЬКИ в тому, що судячи з ескізу, нас чекає не український Арлінгтон, а іспанський сором. Бо те, що запропоновано, жахливо як з точки зору естетики, так і з точки зору сенсів і символів.
Проблема НЕ ТІЛЬКИ в тому, що Міністерство обіцяло відкрити першу чергу кладовища до кінця року, а станом на 9 грудня все, що є — це ескіз, і звичайно ніякої першої черги до кінця року не буде, і всі це розуміли з самого початку.
Проблема НЕ ТІЛЬКИ в тому, що цей ескіз було прийнято і затверджено в тиші, без участі, наприклад, міжнародних архітектурних організацій, архітекторів зі світовим імʼям, яких варто було затягувати за будь-яку ціну принаймні для того, щоб зрозуміти їхнє бачення і сучасні тренди, а відповідно стався пункт 1.
Проблема в тому, що це вже НЕ ЗМІНИТИ.
Міністерство ветеранів просто загнало себе у глухий кут. З одного боку на міністерство тиснуть родини загиблих, і мають на це повне, беззаперечне право, бо скоро піде десятий рік війни і закінчиться другий рік повномасштабки, а замість національного військового кладовища у нас картинка кладовища на аркуші А4.
З іншого боку, ці майже два роки повномасштабки пройобані вщент у незрозумілих комунікаціях, біганині між Гатним і Биківнею, Биківнею і Гатним, знову Гатним і Биківнею, великими сварками і дрібними інтригами.
Як результат: обіцянки роздані, час втрачений, зроблено нічого, винуваті будуть всі навколо, а збудують казна-що, бо всі строки вже згоріли і тиск такий, що робити щось треба, а зробити добре не встигають, тому зроблять погано.
Але відповідатиме за це саме міністерство.