У своєму засліпленні патологічною ненавистю самолюбивого лицедія до глядачів, котрі чомусь не приєднуються до бурхливих тривалих оплесків на честь Великого Блазня, наш новоявлений месія втрачає часову і просторову орієнтацію.
Напередодні виконання фінальної частини «нормандського балету» президент Зе в інтерв'ю Der Spiegel, Le Monde, Time і Gazera Wyborcza заявив: «У будь-якому випадку я не почну війну на Донбасі». Джерело
Еге-ге-й, президенте, прокидайтеся! Хто там сьогодні стовбує днювальним біля трону – як завше приліжковий Андрій Йосипович? Чи лисі юзіки? Штовхніть хто-небудь ясновельможного, бачите ж, кошмари вождя обсіли – не своїм (кремлівським!) голосом кричить хлоп'я про Марусю із націленим на його геніальну спину пластмасовим пістолетом!
Коли б напередодні історичного формату переляк «нестріляного миротворця» ще й виливати не довелося. Нашуганому шоколадною марою попередника, бідоласі ввижаються сонмища прикуплених активістів «Європейської солідарності», котрі «нині гуляють вулицями» і кличуть киян-пацифістів у хрестовий похід на Амвросіївку, виловлюють не лише продюсерів «Кварталу», а і його безневинних глядачів з єдиною опозиційною метою – розіп'ясти усе шапіто на арці Дружби народів.
В апофеозі кошмарного сну з логічним мокрим конфузом, на що колись вже делікатно натякала Яніна Соколова, явився шостому Вождю Зеленошкірих п'ятий президент України Петро Порошенко, котрий з вигуками «Дайош ЄС і НАТО!» брутально «підштовхує людей до Майдану» і веде Федину і Звіробій на штурм Банкової.
Привидиться ж отаке… Випав, сердешний, і з часу, і з простору.
Зе у своїх капітулянтських фантазіях про мирний анклав бурятської автономії – «У будь-якому випадку я не почну війну на Донбасі» ‒ заблукав остаточно. Розкрийте, хлопче, очі: війна з Росією триває вже шість років. І не лише на Донбасі. Тільки не треба знову бла-бла-бла про контекст. У тому контексті все ще нерозказаною залишається балада про три повістки. Воєнний ви наш.