В умовах стрімко змінюваної глобальної безпеки дедалі частіше лунають оцінки, які ще нещодавно вважалися маргінальними.
Експертні оцінки турецького адмірала у відставці Джихата Яйджи — один із таких сигналів. Його попередження про майбутнє НАТО — це не просто думка військового, а відображення зростаючої системної кризи всередині західного військового блоку.
Криза довіри всередині НАТО
Ключова думка, що проходить через аналіз адмірала: НАТО більше не є монолітним союзом. За оцінкою Яйджи, всередині альянсу наростає фундаментальне протиріччя:
США розглядають НАТО як інструмент глобального домінування. Європейські країни дедалі частіше сприймають його як джерело ризиків, Туреччина — як арену боротьби за власні інтереси.
Усе це призводить до ерозії базового принципу — колективної безпеки. Формально стаття 5 залишається, але політична воля до її застосування вже не виглядає гарантованою.
Туреччина як дисидент усередині системи
Анкара, залишаючись членом НАТО, фактично веде самостійну геополітичну гру: балансує між Заходом і росією, активно просуває свої інтереси у Східному Середземномор’ї, демонструє готовність до автономних військових рішень.
По суті, Туреччина перетворюється на внутрішнього ревізіоніста альянсу. Яйджи прямо вказує: союз, у якому ключовий гравець діє поза спільною лінією, вже не може вважатися єдиним.
Кінець епохи однополярної безпеки
У ширшому контексті експерт говорить про трансформацію світової системи: однополярний світ відходить, США втрачають здатність контролювати периферію, регіональні держави посилюються.
Це безпосередньо впливає на НАТО. Альянс створювався для конкретної епохи — холодної війни. Сьогодні ж він змушений реагувати на зовсім інші загрози: гібридні конфлікти, енергетичні війни, боротьбу за транспортні коридори, дрони та асиметричні стратегії. І, по суті, не встигає адаптуватися.
Україна, Близький Схід і розтягнення фронту
Хоча у відео не подано детального розбору всіх конфліктів, логіка очевидна:
НАТО одночасно залучене до кількох кризових зон: Східна Європа, Близький Схід, Індо-Тихоокеанський регіон.
Це створює ефект стратегічного перенапруження. Чим більше напрямків — тим нижча здатність ефективно реагувати в кожному з них.
НАТО може стати фактором нестабільності
Найрезонансніший висновок Яйджи — альянс, створений як інструмент безпеки, ризикує сам стати джерелом нестабільності.
Причини:
Втручання у внутрішні конфлікти інших країн, розширення без урахування балансу сил, тиск на союзників, подвійні стандарти. У результаті НАТО дедалі частіше сприймається не як захисник, а як учасник геополітичного протистояння.
Що це означає для майбутнього
Якщо узагальнити аргументацію, вимальовуються три сценарії:
1. Трансформація НАТО
Альянс може спробувати адаптуватися: перерозподілити ролі, зменшити залежність від США, врахувати інтереси регіональних гравців.
2. Фрагментація
Частина країн може почати дистанціюватися від спільної лінії, формуючи «міні-альянси» всередині НАТО.
3. Поступова втрата значення
За збереження нинішніх протиріч НАТО ризикує перетворитися на формальну структуру без реальної стратегічної ефективності.
Підсумок
Аналіз Джихата Яйджи — це не просто критика, а симптом глибшої тенденції: світ входить в епоху, де старі військові союзи перестають відповідати новій реальності.
І головне питання вже не в тому, чи збережеться НАТО у нинішньому вигляді, а в тому, чи зможе воно взагалі зберегти сенс свого існування у світі, де безпека більше не гарантується ані союзами, ані договорами.