У процесі своєї еволюції люди змогли створити сприятливі умови життя. Це вплинуло на позитивний розвиток мікроорганізмів усередині шлунку.
На цьому наполягає професор мікробіології Кетрін Амато з Північно-Західного університету неподалік Чикаго, передає медіаагенція «Останній Бастіон». Разом із колегами дослідниця провела експеримент, під час якого пересадили людські кишкові бактерії мавпам і мишам.
Так само як і Homo sapiens, примати мають відносно великий мозок щодо свого тіла, натомість у гризунів наявна значна диспропорція. Науковці вимірювали збільшення у вазі, відсоток вмісту жиру, рівень цукру у крові, ферменти печінки та інші фізіологічні показники піддослідних істот, яким були введені чужорідні бактерії.
Виявилося, що коли мишам, у тому числі вагітним, давали людські чи мавпячі бактерії, вони виробляли та споживали більше енергії. Своєю чергою, мавпи не демонстрували жодних різких змін упродовж усього багатомісячного експерименту.
«Ми знаємо, що спільнота мікробів, яка живе у товстому кишківнику, може виробляти сполуки, котрі впливають на аспекти людської біології. Наприклад, викликаючи зміни в метаболізмі, що може призвести до резистентності до інсуліну та збільшення ваги. Зміни мікробіоти кишківника — це невивчений механізм, у якому метаболізм приматів може сприяти різним енергетичним потребам мозку», — пояснила Кетрін Амато.
Як науковці домоглися приголомшливих результатів? У контрольованому лабораторному експерименті вони імплантували мишам мікроби від двох видів приматів із великим мозком (людини та мавпи-саймірі) та одного виду приматів із малим мозком (макака).
Затим дослідники виміряли зміни у фізіології мишей, включаючи збільшення ваги, відсоток жиру, рівень глюкози натщесерце, функцію печінки та інші ознаки, а також відмінності у типах мікробів і сполуках, які вони виробляли, у кожній групі піддослідних. Як наслідок гризуни, яким давали бактерії макак, запасали більше енергії у вигляді жиру, що після появи нового потомства вплинув на розміри мозку.
Раніше медіаагенція «Останній Бастіон» сповіщала читачів про те, як науковці довели мишей до інфаркту задля виявлення зцілювального сну. Забезпечення можливості повноцінно виспатися має бути у центрі уваги при догляді за постінфарктними хворим на рівні із кардіореабілітацією.