Він дуже любив страчувати власноруч. У тому числі дітей.
Його улюблена зброя - радянський пістолет Стєчкіна. У себе в службовому кабінеті він наказав прорізати вікно у глухій стіні, яка виходила у внутрішній двір в`язниці, аби милуватися на розстріли. Він від такого спостереження отримував фізичну насолоду.
Він хвалився, що фабрикував кримінальні справи й заявляв:
За це усе він отримав прізвисько "El Loco" (Божевільний).
А ще він був насильником. Особливо любив гвалтувати служниць. Ага, у них в усіх - борців за загальну рівність та справедливість - була прислуга. При цьому страшенно смердів, бо мився рідко й цим пишався. Бувало, казав: минуло 25 тижнів як я прав цю сорочку. За це отримав ще одне прізвисько - "Chancho" (Свиня).
Коли його оточив болівійський спецназ, здався з криками "Не стріляйте, я Че Гевара, я вам ще стану в нагоді".
Та болівійці все ж вирішили, що El Loco Chancho не має права на життя.
Тому я не розумію прагнення деяких українців носити футболки з його зображенням, або портретом Тараса Шевченка стилізованим під цього психічно хворого маніяка. Відколи ця тварина стала символом свободи? Це те саме, як символом свободи зробити голову пітерського ЧК Соломона Урицького. Той теж принципово не мився в очікуванні Світової революції, смердів мов цілий свинарник, але так само не пропускав жодної спідниці і - якщо на те пішло - штанів теж.
P.S.
Народ, який не знає або забув своє минуле, не має майбутнього, - сказав розумничка Платон.