На що згідні українці для припинення війни?
Пересічний громадянин України хоче миру і готовий піти на вагомі поступки агресору у досягненні поставленої цілі.
Такі дані стали відомими за результатами опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології. Близько 73% громадян України згодні йти на компроміси з Російською Федерацією та керівниками так званих «ДНР» і «ЛНР» заради припинення бойових дій та встановлення миру. Причому 14,4% взагалі ладні погодитись на будь-які поступки. І цей промовистий факт дійсно лякає. Як і те, що кожний 5-й громадянин України згодний на проголошення повної амністії бойовикам незаконних збройних формувань сепаратистів. От дійсно, як казав Батько Тарас, «доборолась Україна до самого краю».
Цікаві результати дали й відповіді на питання, яким саме шляхом можна досягнути мирного процесу на Донбасі. Так 28,9% опитаних згодні на посилення міжнародного дипломатичного тиску на Росію та посилення режиму санкцій. З іншого боку 21,3% респондентів роблять ставку на посилення економічних і військових потужностей України, а 17,7% згодні на прямі переговори з Кремлем, погоджуючись на надання Донбасу автономії та віддаючи Москві Крим
Населення втомилося від війни і це не дивно. Шостий рік перебувати під постійним інформаційним тиском, болючими новинами з фронту, особистими трагедіями. Тут варто зауважити важливу річ:
Втім, суть не в цьому. Миру бажають усі. Багато хто плекає великі надії на позитивний результат зустрічі Володимира Зеленського з президентом Російської Федерації у Парижі. Люди щиро сподіваються, що ці перемовини здатні припинити насилля та потоки крові на Сході України. Українці звикли вірити у краще. Здавалося б, що може буди простіше ніж «просто припинити стріляти»? На жаль, життя трохи складніше і подібна схема таким чином не працює.
Це як вести перемовини з убивцею у темному дворі. Ти можеш віддати йому коштовні речі і він радо їх прийме. Та чи вбереже цей жест доброї волі жертву від розправи, якщо злочинець з самого початку збирався її позбавити життя? Навряд чи.
Окрім Зеленського та Путіна формат «Нормандської зустрічі» передбачає присутність президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Ангели Меркель. Об’єктивно кажучи, не найбільш палкі прихильники України. Ці добродії зможуть порадити Володимиру Зеленському як пришвидшити прихід миру на Донбасі. Питання: лиш на чиїх умовах?
Коли західні лідери фактично змусили Чехословаччину піти на суттєві поступки Німеччині задля уникнення повномасштабної війни у Європі. Остаточний результат всім давно відомий.
Щиро хочеться сподіватися, що нинішні перемовини у Парижі не стануть початком повторення подібної історії вже для України.
Керівництво держави має усвідомлювати: пересічний громадянин не завжди здатен стратегічно оцінювати ситуацію. Банальне бажання миру за будь-яку ціну може стати каталізатором жахливих процесів, наслідки яких вирішуватимуть вже наші нащадки.
Спеціально для «Останнього Бастіону»