Міфи й маячня про НАТО: чому час зняти рожеві окуляри.
Такого потоку, який я прочитав про НАТО зокрема і про Європу загалом за останні два дні, я не читав уже давно. А може — навіть ніколи. НАТО має те, НАТО має се… Підняти шостий флот у повітря, бороздити космічні простори «Абрамсами», знищити Калінінград, вдарити по Москві, захопити Владивосток, дати ядерну зброю Україні, засцяли, обісцялися — це НАТО треба вступити в Україну та інша, та інша, та інша феєрична маячня. Не хвилюйтеся за НАТО, друзі. Все у НАТО буде добре. Ок.
Давайте по пунктах.
Перше та найголовніше. Базова аксіома, яку слід завчити, як двічі по два. Як отче ваш. НАТО ВАМ взагалі нічого не винен. Все, що робить НАТО стосовно України, воно робить лише виключно з доброї волі. А винна Україні — партія «Слуга Народу», яка відкликала законопроєкт про «Основного союзника поза НАТО», бо це піар Гончаренка, Порошенка, взагалі не на часі тощо.
Найголовніший, найнебезпечніший, найруйнівніший міф, який з абсолютно незрозумілої мені причини засів у голові 99,9% українців, у тому числі в дуже розумних і адекватно мислячих людей, — «Україна захищає НАТО». Це — пряме «браво» телемарафону та позитивним блогерам. Але рожеві окуляри завжди б'ються склом всередину. Чим раніше ви попрощаєтеся з міфотворчістю, тим менш болючим буде удар об стіну наприкінці. А він буде.
Трохи холодної реальності. Україна — країна з практично зруйнованою економікою, з такою (і досі відсутньою) державною інфраструктурою, в якій волонтери дванадцятий рік збирають на зимову гуму та саперні лопатки. Існування країни ПОВНІСТЮ залежить від двох чинників: героїзму солдатів та підтримки Європи. Коли підтримка Європи припиниться — Україна перестане існувати в цих межах через рік–два. Такою є реальність. Соррі.
Не хвилюйтеся за НАТО. Все у НАТО буде добре. НАТО перевершує московію:
по людях: Європа втричі; НАТО без США — у п'ять з половиною разів; НАТО зі США — у сім з половиною разів;
за авіацією: без США — у чотири рази; зі США — вдесятеро;
за п'ятим поколінням винищувачів: НАТО має п'яте покоління, московія — четверте/четверте плюс;
за військово-морськими силами: тут навіть порівнювати некоректно — зі США перевага в ~12 разів; без США оцінки різняться, але перевага залишається від півтора до кількох разів;
по бронетехніці: без США — по танках приблизний паритет, по бронетехніці в цілому — перевага в кілька разів; із США — перевага по танках у рази.
Щодо економіки: ВВП на душу населення лише Німеччини перевищує московитський у п'ять разів. ВВП США для московії — недосяжний космос. Сукупний ВВП країн НАТО без США становить близько 18 трильйонів доларів, зі США — близько 47 трильйонів доларів, що значно більше, ніж у московії. За військовими витратами: бюджет НАТО на 2025 рік — близько півтора трильйона доларів; бюджет московії — близько п'яти трильйонів рублів (приблизно 60 мільярдів доларів). Це більше ніж у двадцять разів. І бюджет НАТО тільки зростатиме — Трамп таки дав стусана Європі: що є, те є. Військовий бюджет США перевищує сукупний бюджет дев'яти країн, які йдуть одразу після нього.
НАТО — оборонний союз. Він не призначений для нападу на Калінінград. Як оборонний союз, він відпрацював цілком: задіяно статтю 4, консультації проведено, загальний порядок денний підкориговано, авіація Нідерландів відпрацювала, ППО Німеччини відпрацювало. Можемо констатувати: військовий альянс різних країн як був, так і існує. І цілком здатний працювати узгоджено. Ніщо не розвалилося.
Визначення агресії міститься в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 від 14 грудня 1974 року. Акти агресії заведено розділяти на прямі та непрямі.
Пряма агресія — вторгнення чи напад збройних сил держави на територію іншої держави; будь-яка військова окупація, навіть тимчасова, що є результатом такого вторгнення чи нападу; анексія (насильницьке приєднання) території іншої держави. До прямої агресії належать також бомбардування чи використання зброї проти іноземної держави; блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройних сил держави на сухопутні, морські чи повітряні сили іншої держави; порушення встановлених міжнародною угодою умов військової присутності біля іншої держави.
Непряма агресія — засилання державою озброєних банд і груп, іррегулярних сил чи найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави і які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно актам прямої агресії, або значна участь у подібних актах.
Соррі — до озброєної агресії це явно не дотягує; провокація чистої води. ¯_(ツ)_/¯
6.a. Так, це дає НАТО можливість маневру у визначенні ступеня своєї відповіді, і відповідь могла б бути жорсткішою — але це справа НАТО. Див. п. 1.
«Проклятий Захід відібрав у нас ядерну зброю — ось була б у нас ядерна зброя, на нас ніхто б не насмілився напасти!» — ця конструкція відмінно уживається в головах приблизно дев'яноста відсотків громадян.
А-ха-ха, «Польща обісцялася, вдарте по Калінінграду, оголосіть війну московії» та інше марення — це, нагадаю, говорять громадяни, які просто змішали свого Верховного головнокомандувача з лайном, коли той запропонував ввести воєнний стан після того, як московія атакувала їхні військові судна; а потім 73% вибрали «зійтися посередині» — і яка різниця.
А-ха-ха, «Польща збиває шахеди літаками» — курва, тут у мене взагалі затик. Четвертий рік я по світу збираю по копійках, у тому числі й для мобільних груп, щоб на старий пікап встановили спарку кулемета «Максим» 1904 року випуску — і в цей момент іржати над країною, яка підіймає винищувача п'ятого покоління, щоб захистити свій повітряний простір. Нагадаю: не так давно Україна втратила F-16; була змушена збивати ними Шахед. Пілот загинув.
А-ха-ха, «збили всього чотири з 18». Так — збили лише чотири. Тому що в Польщі відсутня ешелонована ППО, тим більше щодо протидії шахедам; тому що це надто дорого; тому що все йшло в Україну; тому що політики не люблять непопулярних заходів і люблять розповідати про травневі шашлики та як усе буде добре. Скільки тих шахедів пробуло у повітряному просторі Польщі — хвилин двадцять? Нагадайте, будь ласка, скільки повітряних цілей збила Україна за перші 20 хвилин вторгнення. Або за перший рік, коли московити хаотично «херачили» все, що хотіли, поки не почали поставлятись засоби ППО з того самого НАТО, що «обісцялося».
Тепер і Польща, і НАТО зроблять висновки. Вживуть заходів. Підсилять оборону. Насамперед — ППО. І те, що могло піти в Україну, залишиться у Польщі.
Пост Przemysław Lis-Markiewicz «Profil Prywatny» усі прочитали?
Якщо що:
«В Україні можна прочитати, що поляки сцикуни, обісцялися, що четвертий рік ховаються за спиною українців. Що ми давно знали, попереджали і взагалі НАРЕШТІ — і до тих паскудних ляхів прилетіло. В Україні раптом усі всезнайки від права до лівиці вирішили стати експертами з питань НАТО та війни. Це теж, ясна річ, пропаганда. Виборці ЗЕ та «Свободи» регочуть від щастя, бо поляки врешті-решт налякані і бояться. І збивають дрони ракетами за 3 мільйони доларів. Ха-ха-ха! Таке враження, що в Польщі немає українців, їхніх дружин та дітей.
Мета цієї потужної акції — зірвати допомогу для України. Українці насправді цього хочуть?
У Польщі (з України насправді) журналістка Моніка Андрушевська закликає поляків: не обов'язково любити Україну, але любіть Польщу. Цькування українців і звинувачення України — це пастка й шлях до катастрофи. Катастрофи для Польщі.
Я закликаю українців: не любіть Польщу лише через якісь свої приводи — мені вони не цікаві. Але любіть Україну. А Польща — принаймні на найближчі 50 років — наш найстратегічніший сусід.
Я не хочу від вас жодного «дякую», «ми вдячні». Мені українці завжди дякують за мою допомогу, і мені цього досить.
І хочу заявити ще про дещо. Досі я старався бути терпеливим до всіх жалій та бідкань на Польщу. Я підказував, як давати раду з дискримінацією. І з реальною дискримінацією я й далі буду допомагати.
Але відсьогодні я вже не буду терпіти ЖОДНОЇ антипольської істерики. ЖОДНИХ цитат з Інтернету. Усі ті «а поляки те й се» будуть для мене виявом антипольської істерики, яка є шкідливою і для України.
Польща (щодо антиукраїнської пропаганди) НІЧИМ не відрізняється від України з її антипольською пропагандою. Там можна прочитати таку саму кількість тисяч гидотливих відгуків. Тільки українці охоче кидаються рахувати дурних поляків, а з дурними українцями — то ж усе вже відомо — не звертаємо уваги.
Шановні! Нас з 80 мільйонів (чи 70 — менша з тим). Ми союзники (на сьогодні; що буде через 20 років — побачимо). Ми ділимося ВИКЛЮЧНО на розумних (та добрих) і дурних (та поганих). Не на поляків та українців.
Полонофобія = українофобія.
Українофобія = полонофобія.
Кожен польський українофоб є зрадником Польщі.
Кожен український полонофоб є зрадником України».
І останнє. Єдину адекватну реальну пропозицію я прочитав у Юрія Луценка. Вкотре дивуюся, наскільки потужну команду зібрав навколо себе Порошенко, наскільки це були державники, здатні мислити стратегічно і знаходити конкретні рішення там, де іншим не дуже зрозуміло, що робити. Я не знаю, як реагувати, а Юрій — раз-бац, усе по поличках:
«Замість вправлятися в дотепності щодо шахедів у Польщі, нам варто було б негайно домовлятися про спільні дії з оборони повітряного простору України від спільного ворога. Наприклад, встановити непогані польські радари та дрони-винищувачі вздовж 560 км кордону в Сумській області. Це — основний коридор заходу шахедів на Київ, на західну Україну і на Польщу. Очевидно, краще збивати спільного ворога над лісами, а не над містами. Тим більше, що Польща лише вчора отримала від Євросоюзу €43,7 млрд на розвиток своєї оборони. Отже — напрямок для зусиль нашого МЗС та РНБО!»
Але РНБО зайнята призначеннями молодих перспективних; срачі НАБУ із СБУ значно важливіші; Міндіча треба рятувати; та «Ізраїль» засудити. Які там радари з Польщею.
Ось приблизно така на сьогодні «се ля в'я».
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»