Нова тактика НАБУ: від білих ворон до хижаків.
НАБУ провело обшуки у низки представників СБУ, які зливали інформацію у справі Коломойського — ZN.UA.
Починаю поважати Кривоноса.
Мій недавній допис на цю тему:
Володимир Бондаренко, 31 липня
У підсумку: 21 липня СБУшники обшукали й жорстко поклали обличчям до підлоги 15 працівників НАБУ. Без судової санкції. Чи буде відповідь? Чи кожен детектив тепер знатиме, що його жорстко «зупинять» СБУшники, щойно він полізе туди, куди не просять, або навіть «закриють» за коноплю, ДТП, «пробивон» чи держзраду. Тим більше, що штат СБУ збільшили на 10 тисяч осіб.
Питання не риторичне. Я переконаний: закрити корупціонера в Україні можна лише «по безпределу».
Отже, і кадри потрібні відповідні. Не «воїни світла», а безкомпромісні «беспредельщики». Будьмо відвертими: у НАБУ набрали «білих ворон» із поліції, СБУ, прокуратури, податкової міліції — тих, хто не злився з тамтешнім середовищем. Здебільшого це чесні, але невдахи-ізгої.
Чи справляються вони? 10 років — а гучних результатів НІ. Що б там не говорили. Постійний піар: зливи прослуховування, стеження, фото із туалетів. А по факту: два роки стежили за головним київським корупціонером, який крав сотні мільйонів, а знайшли лише туалет на 10 сотках. А потім і самого Комарницького упустили за кордон.
А справа рюкзаків Авакова? Вся країна бачила відео, як син Авакова «крутить» схему із заступником міністра, а «стрілочника» посадили умовно. Експертку, яка викрила схему, зараз судять за сфабрикованою справою, а НАБУ «в кущах» — злили людину. (І Комарницького, і Авакова вів Цивінський).
Чи, наприклад, відпустили Кауфмана за 1 млрд, хоча вкрав 2,5 млрд. Або Злочевського відпустили за копійки, тоді як треба було конфіскувати «Бурісму» (300–400 млн доларів на рік). А справа Мартиненка? 10 років тягнуть. А «Роттердам+»? І так більшість справ — нескінченна тягомотина в піар-обгортці. Та й навіщо надриватися, якщо зарплата 70–120 тисяч? Жити можна й так.
Але справа Чернишова (Міндіча) показала: дещо почало змінюватися. Так, по Міндічу злякалися бити. Але шум підняли серйозний. Тепер і на Банковій розуміють: недоторканних немає! Що ж змінилося?
Змінився директор НАБУ. А саме — Сеня Кривонос. Я багато писав про нього:
про те, як він записав на себе заповідні землі, вкрадені в цінному обухівському лісі на десятки гектарів, а потім «подарував» їх партнеру Юрія Туманова (Кучма–Пінчук), а згодом ще й дозволив забудову;
про те, як скуповував голоси студентів у гуртожитку, а щоб уникнути покарання, прикинувся опікуном немовляти, яке згодом кудись «зникло»;
про сумнівні дозволи ДАБІ для забудовника-злодія Копистири (Чернишова), коли Кривонос керував відомством;
про дружину й тещу, які працювали на підтанцьовках у криворізького авторитета Еді Самоткала, справу якого НАБУ от-от «розвалить»;
про допомогу своєму родичеві, який ніяк не може стати «гауляйтером» Києва.
Я вважав і вважаю Кривоноса хитро… аферистом, пройдисвітом і махінатором із підтримкою Пінчука (і Ложкіна). Ну яким іще може бути начальник відділу реєстрації майна, митник чи керівник ДАБІ?
Але важливо не це.
Важливо, що справи у НАБУ зрушили. Я зрозумів: таким і має бути справжній директор НАБУ. Не «лицар без страху й докору», а саме такий хижак, який вимагатиме результату. Який вербуватиме не лише стукачів, а й суддів, прокурорів, «сусідів». Який відганятиме есбівців від своїх людей. А якщо треба — відповідатиме асиметрично.
Тобто буде бійцем. Бо з вовками жити…