Інколи в мене виникає бажання зупинитися. Зупинитися й припинити битися головою в непорушну стіну цинізму та байдужості влади. В молодості все було простіше, ворог був явний і жорстокий, а ім`я йому було - тоталітарна імперська держава. З таким всесильним ворогом неможливо було боротися, була лише одна можливість – опір.
Зараз все по – іншому, СССР немає, демократична країна. Писати й говорити правду – це не подвиг і не безрозсудність, як визначали мою поведінку батьки.
Я лікар. В`язниця, табір і заслання не знищили в мені інстинкт лікування. Сьогодні, проживаючи й працюючи в майже вільній Україні, я намагаюся лікувати збайдужілу державу. Тому що я знаю – вона хвора. Пухлина брехні і безкарного розкрадання роз`їдає її останні здорові клітини. Не лікована і не підтримана своїми громадянами вона може померти.
Я намагаюся лікувати словом. Інколи, зрідка, таким словом, що переходить в крик. В несамовитий крик відкритих звернень до чергового президента.
Сьогодні я намагаюся докричатися про руйнуючу активність пані Супрун і її самовпевненої команди.
Піар, натхненна брехня, жорстке небажання чи невміння вести діалог – інструменти знищення. Чи розуміє П.Порошенко, що привів в міністерське крісло руйнівника? Не знаю. Не я складаю на його стіл папери з аргументами. Чи є в тих паперах правда про країну? Не знаю.
Мені дуже жаль мою країну. Революційні хвилі – погані інструменти для лікування соціальної системи. Тим паче, непродумані, не зважені з реаліями, непрораховані. Для чого, з якої причині пан Порошенко привів в управління медичної системи Олександра Квіташвілі, який зарекомендував себе в Грузії не з кращої сторони. Для чого привели в МОЗ України некомпетентного менеджера Уляну Супрун і її небезпечну для країни команду? Чому президент так погано ставиться до свого народу, який має своїх чудових спеціалістів, здатних модернізувати вітчизняну систему охорони здоров`я.
Пройдуть місяці й таємне стане явним. І ми, український народ, дізнаємося правду, яку приховують від нас сьогодні. А поки що я з жахом спостерігаю деструктивну роботу пані Супрун.
З часом дрібні учасники «медичної революції» осядуть на дно, і постає питання, чи візьме на себе відповідальність за добиту жорсткими невмілими руками псевдореформаторів медичну систему наш президент?
Семен Глузман, психіатр