Американський президент тисне на норвезький уряд і незалежний комітет, щоб ті обрали його в п’ятницю.
Ніхто ще не вів кампанію за отримання Нобелівської премії миру так, як Дональд Трамп.
Американський президент діє відверто й наполегливо у своєму прагненні здобути одну з найпрестижніших нагород світу, заявляючи, що її ненадання буде для нього «великою образою».
Але експерти скептично оцінюють шанси безпрецедентного лобіювання на успіх, коли Нобелівський комітет у Норвегії вручатиме премію в п’ятницю.
Про це повідомляє The Financial Times.
Причини коливаються від поведінки самого Трампа всередині країни й за кордоном до того факту, що нагорода має відзначати дії, здійснені у 2024 році — коли його було обрано, але він ще не вступив на посаду.
«Тиснути на комітет, постійно повторюючи «мені потрібна премія, я гідний кандидат», — це не дуже мирний підхід», — сказала Ніна Ґреґер, директорка Інституту досліджень миру в Осло.
Гальвард Лейра, директор із досліджень Норвезького інституту міжнародних справ, додав: «Кампанії бували й раніше, але вони були тоншими». Він навів приклад «досить витонченої» кампанії Південної Кореї на користь тодішнього президента Кім Де Чжуна, якому премію справді присудили у 2000 році.
Усе це не зупиняє Трампа. Його підхід сповнений гіпербол і гучних самовихвалянь. «Я завершив сім воєн», — не раз заявляв він. «Вони ніколи не дадуть мені Нобелівську премію миру. Шкода, я на неї заслуговую», — сказав він у лютому.
Трамп також тиснув на норвезький уряд. За словами норвезьких посадовців, він порушував питання нагороди принаймні під час однієї телефонної розмови з міністром фінансів і колишнім генсеком НАТО Єнсом Столтенберґом.
Міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде наголосив, що Нобелівський комітет є незалежним від уряду, і що він має «достатній досвід», пояснюючи це різним країнам.
У Осло мало хто вірить, що комітет — до складу якого входять правозахисниця, експерт із зовнішньої політики та троє колишніх міністрів — вручить премію Трампу цього року. Але американський президент може вплинути на рішення, якщо переможцем стане особа або правозахисна організація, що не сприймається як занадто ворожа до США чи «Ізраїлю».
Навіть ті, хто висміював деякі недавні миротворчі ініціативи Трампа — зокрема його постійне плутання Албанії з Вірменією, — визнають, що його спроби покласти край війні в Газі можуть бути серйозним аргументом на його користь.
«Було важко сприймати всерйоз деякі його заяви — але це інше. Газа — це серйозна справа», — сказав один європейський дипломат.
Прем’єр-міністр «Ізраїлю» воєнний злочинець Беньямін Нетаньягу — один із тих світових лідерів, які закликали Нобелівський комітет віддати премію Трампу.
Група, що представляє родини ізраїльських заручників, яких досі утримує ХАМАС у Газі, також звернулася до комітету в Осло, заявивши, що Трамп «зробив можливим те, що багато хто вважав неможливим».
Європейські чиновники вважають, що Трамп квапиться укласти угоду між «Ізраїлем» і ХАМАС до п’ятничного оголошення премії, щоб вплинути на рішення.
Головна образа Трампа на комітет полягає в рішенні 2009 року присудити нагороду його супернику Бараку Обамі за «надзвичайні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії та співпраці між народами». Тоді Обама лише розпочав своє президентство після перемоги на виборах попереднього року.
«Якби мене звали Обама, мені дали б Нобелівську премію за 10 секунд», — скаржився Трамп торік.
Щонайменше п’ятеро республіканських законодавців офіційно подали листи з висуненням Трампа до норвезького комітету. «Єдине, що мене дратує — це те, що я не був першим, хто це зробив», — сказав конгресмен-республіканець із Флориди Браян Маст, голова комітету Палати представників із закордонних справ.
Американський чиновник повідомив, що Білий дім знає про ці п’ять номінацій.
Представниця Білого дому Анна Келлі заявила, що «Трамп заслуговує на Нобелівську премію миру багаторазово», оскільки його «спадщина вже закріплена як Головного миротворця». Але, додала вона, «він не дбає про визнання — лише про порятунок життів».
Фіксація Трампа на Нобелівській премії також стала інструментом лестощів і привернення уваги до інших зовнішньополітичних питань. Президент Тайваню Лай Чин-де цього тижня заявив у консервативному американському радіоефірі, що Трамп має «безперечно стати лауреатом Нобелівської премії миру», якщо переконає Китай «відмовитися від будь-якої військової агресії проти Тайваню».
Додатковою подразливою темою стала недавня суперечка після рішення норвезького державного інвестиційного фонду продати акції американської компанії Caterpillar через використання її бульдозерів «Ізраїлем».
Ці міркування можуть спонукати комітет обрати когось, хто «заспокоїть Трампа» — наприклад, гуманітарну організацію, таку як Emergency Response Rooms у Судані, каже Лейра. Ґреґер також назвала цю групу ймовірним претендентом.
Але Лейра додав, що деякі члени комітету натякали — вони «погано реагують» на тиск, тож результат може бути навпаки провокативним. Ґреґер припустила, що комітет може віддати нагороду Міжнародному кримінальному суду або Комітету із захисту журналістів — рішенням, яке розлютило б Трампа, адже його адміністрація запроваджувала санкції проти МКС і обмежувала роботу журналістів, які висвітлюють діяльність Білого дому й Пентагону.
Європейський дипломат також нагадав, що нещодавно Трамп перейменував міністерство оборони на «Міністерство війни». Його перемога в конкурсі на премію миру «надіслала б дивний сигнал», зазначив дипломат.
«Але ми всі тепер живемо у світі Трампа. Ця дискусія про Нобелівську премію лише підкреслює це».