Сумніви підтвердилися: історичний документ відкриває правду.
Плащаниця приваблює до італійського Турина величезну кількість паломників і туристів, хоча собор Івана Хрестителя виставляє її для огляду лише у виняткових випадках.
На лляному полотні видно відбиток чоловічого тіла спереду і ззаду. Багато віруючих протягом століть вважали її тією самою, істинною плащаницею, у яку було загорнуте тіло Ісуса Христа після розп’яття.
Вперше згадки про неї з’являються 1354 року, і тоді ж виникли перші сумніви щодо її автентичності.
Нещодавно було виявлено ще один документ, який прямо вказує, що плащаниця — підробка, створена кліриками заради обману віруючих.
Причому свідок — вельми поважна людина та теолог: французький учений Ніколя Орезм, який помер у 1382 році. Його лист є ще й найдавнішим відомим свідченням такого роду.
У своєму листі, датованому серединою XIV століття (точну дату встановити поки що не вдалося, але не пізніше 1370 року), Ніколя називає плащаницю «явною підробкою»:
«Доброї пам’яті пан Анрі де Пуатьє, тодішній єпископ Труа, <...> узяв на себе завдання негайно розслідувати істинність цієї справи. <...> Спочатку хитрістю чи ретельністю, а потім зібравши відповідні свідчення, він нарешті розкрив обман і те, як зображення на цій тканині було штучно створене. Було навіть доведено разом із художником, який його зробив, що воно було виконане людською працею, а не чудесним чином сотворене чи дароване».
Ніколя Орезм був відомий, зокрема, своїм поясненням та спростуванням численних навколорелігійних «чудес» доби, в якій жив.
Водночас католицька церква (так само, як і православна) з великою обережністю міркує на тему автентичності плащаниці. Не в останню чергу тому, що хоч усі чотири євангелісти згадують її, жоден нічого не говорить про відбиток Христа. Це ж підкреслює у своєму творі й Ніколя Орезм:
«Святе Євангеліє не згадує про такий відбиток; однак, якби це було правдою, то навряд чи святі євангелісти промовчали б про це чи опустили б цей факт, і воно не залишилося б у таємниці чи прихованим аж до цього часу».
У 1958 році папа Пій XII схвалив вшанування плащаниці як ікони Христа, і в тому ж дусі висловлювалися й наступні понтифіки, віддаючи перевагу словам не про реліквію, а саме про ікону, тобто рукотворне зображення, яке, втім, має величезну історичну й культурну цінність.