Трохи футурологічних роздумів із наявного контексту. В Instagram та Facebook часто видає тарґетовану рекламу від репродуктивних клінік.
При чому, ще пару років тому це були переважно пропозиції сурогатного материнства, зараз же чи не кожне рекламне оголошення містить заклик стати донором яйцеклітин. Оскільки Україна є лідером у сфері репродуктивних технологій, це лише початок нового етапу їх розвитку; і нам є, над чим задуматись.
По-перше, перші ластівки «світлого майбутнього» натякають на те, що жіноче тіло, або певні його складники, буде продовжувати бути товаром. Питання фертильності та народжуваності постає все гостріше у різних країнах і не лише у західних.
Існують прогнози, що навіть в африканському та близькосхідному регіонах, які є лідерами за відтворенням населення, до кінця ХХІ століття народжуваність вирівняється з іншими країнами. Власне, зниження вже почалось; причини наразі упускаємо, це окрема тема.
А Україна, як одна з небагатьох країн, де ці послуги та технології дозволені (чи принаймні не заборонені), навряд відмовиться від потенційних прибутків. (Якщо ж сутність держави та покладена в її основу філософія не будуть докорінно змінені, а поки ми цього не спостерігаємо).
По-друге, ще 2022 року китайські дослідники оголосили про тестування «штучних маток». Науковці з інших країн поставили під сумнів готовність цієї технології до початку роботи зараз, але ця заява та презентація подібного концепту під назвою «Ectolife» від мікробіолога та наукового візіонера Хасема аль-Гаїмі говорять про те, що такий розвиток подій цілком можливий у найближчій перспективі.
Відразу ж згадалась антиутопія Маререт Етвуд «Оповідь служниці», де жіноча фертильність стала обмеженим і цінним ресурсом, перетворивши здатних до народження жінок в рабинь з народження дітей. У вигаданому світі владу захопили релігійні фанатики, які виправдовували таке використання жінок Біблією.
У реальності ж правила диктують технології, які швидко розвиваються поза межами етики й уже post factum створюють складні колізії, де будь-який варіант матиме негативні наслідки. Хоча штучні матки й створюються нібито для того, щоби дати можливість мати дітей жінкам, які не здатні до цього фізіологічно, якість біологічного матеріалу матиме велике значення, а тому не можна виключати й того, що яйцеклітини будуть використовуватися донорські.
Отже, у такій перспективі жіноче здоров'я стане лише цінним товаром для тих груп населення, які будуть обмежені у ресурсах та можливостях. Власне, як це відбувається і зараз — на сурогатне материнство погоджуються лише жінки у скрутному становищі, що не мають інших шляхів гідного облаштування свого життя.
Крім цього, не виключаємо той факт, що штучне продукування дітей легко може вийти за межі сімейного використання й уряди/корпорації/інші великі сили зможуть використовувати їх для своїх цілей. А тому індивідуальні характеристики дітей будуть не такими важливими, як для конкретних батьків.