Стаття Людмили Стельмах (Кучеренко),
президентки Полтавського обласного медіа-клубу
Житель Миргорода Микола Марченко пообіцяв своїй доньці змайструвати до дня народження гойдалку. Кілька місяців збирав труби. І напередодні іменин, у жовтні 2013 року, знайшовши за оголошенням електрозварника, приступив до реалізації обіцяного. Розумів, що електроенергії «накрутить» багато, але ж, розмірковував, батьківська любов не міряється грошима. Та не знав ще тоді, горопашний, якою непомірно дорогою виявиться та дитяча гойдалка... Коли залишалося доварити трубу зверху, почав спрацьовувати автомат-запобіжник елекролічильника. Тому пан Микола зробив накид на електричну лінію, що йде від стовпа до приватного будинку, і зварник доварив трубу.
До речі, ПАТ «Полтаваобленерго», по суті, само спровокувало Миколу Марченка на порушення. Адже раніше він неодноразово звертався до Миргородської філії, щоб поміняли вхідні дроти, бо вже давно були проблеми з електропостачанням. До того ж виявилося, що фазування електролічильника було неправильним, тож це й могло стати причиною того, що запобіжники «вибивало».
(Забігаючи наперед, скажу, що і дроти, і фазування елекропостачальна компанія поміняла М.Марченку через день після інциденту).
І тут постукали у хвіртку. То приїхали працівники Миргородської філії «Полтаваобленерго».
– Я відчинив. Накид не знімав, – каже пан Микола. – Якби зняв накид до того, як упустив контролерів, то взагалі не мав би проблем. Але наївно думав, все буде чесно: раз винуватий, то відповім.
Контролери склали акт у двох примірниках, дали йому підписати. М.Марченко навіть припустити не міг, що вони прямо в присутності його і свідка-зварювальника сфальсифікували акт, внісши туди неправдиві дані. А це з’ясувалося буквально відразу після від’їзду енергетиків. До Миколи зайшов знайомий і побачив засмученого господаря з актом у руках.
–
Він подивився на написане в акті, на електроподовжувач, яким я користувався при
зварних роботах, і показав, де мене надурили, щоб збільшити розмір штрафу. Адже
побутовий подовжувач ніяк не може витримати 25 ампер струму, які вказані у
акті, він би згорів за кілька секунд. І що цей подовжувач має переріз дроту
максимум
Абонентський відділ миргородської філії нарахував М.Марченку до сплати майже 7,5 тисяч гривень штрафу. Абонент заперечив і вказав на сфальсифіковані дані акту. Згодом енергетики усно погодилися знизити суму відшкодування до 1100 грн.
До травня 2015 року Микола Марченко цю суму сплатив і, зітхнувши з полегшенням, сподівався, що на цьому тема «закрита».
– У мене є тільки одне пояснення, чому позов з’явився більш ніж через півтора роки, – розмірковує чоловік. – Я – журналіст. І взимку 2014 року в Інтернет-виданнях оприлюднював інформацію про скарги миргородців на діяльність «Полтаваобленерго». А в лютому 2015 року ЗМІ надрукували мою статтю про те, що мешканці Миргорода пікетували Миргородську філію та закидали начальника філії яйцями, а депутати Миргородської міської ради виступили за повернення обленерго назад у державну власність. Мабуть, саме цього мені якраз і не пробачили та вирішили показово покарати «копійкою».
Під час судового розгляду в Миргородському міськрайсуді з’ясувалося, що при складанні акту про порушення 21 жовтня 2013 року представники енергопостачальника умисно не зафіксували в документі тривалість порушення, аби маніпулювати даними при обчисленні розміру спожитої позаобліково енергії.
Зварювали через накид близько 40 хвилин, а згідно з протоколом спеціальної комісії Миргородської філії №312 від 8 листопада 2013 року, безоблікове споживання електроенергії шляхом відкритого накиду на дроти тривало (вдумайтеся!) впродовж 339 днів – від 16 листопада 2012 року по 21 жовтня 2013 року цілодобово при повному навантаженні зварювального апарату!
При цьому Миргородська філія «Полтаваобленерго» послалася на положення «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією», затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року №562 (надалі для спрощення називатимемо цей документ – Методика).
Для нефахівців все зроблено досить акуратно: і акт про порушення складено, і нарахування за це порушення нібито здійснено «по закону». Але то, м’яко кажучи, не так. Воно розраховане на тих, хто не знає відповідного законодавства або довіряє інтерпретації монополіста.
Тож ця публікація, гадаю, буде корисною й для інших споживачів, аби вони не потрапили в подібну халепу.
Справді, у п.3.3 Методики чітко вказано, що «у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника розрахунок вартості не облікованої електричної енергії здійснюється із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за 12 календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення».
Адміністрація Миргородської філії письмово повідомила М.Марченка про те, що єдиний механізм обрахування тривалості правопорушення полягає в обчисленні строку від дати останньої перевірки, інших способів немає, чим, по-перше, відверто його дезінформувала, а по-друге, порушила ст.25 Закону України «Про електроенергетику» та інші акти про надання споживачеві усієї інформації про порядок оплати, умов та режимів споживання електроенергії. Адже обрахування періоду порушення від моменту останньої технічної перевірки згідно з п.3.3. Методики застосовується тоді, коли немає можливості встановити момент незаконного підключення (наприклад, облаштування прихованої проводки поза лічильником).
У суперечці ж між Миргородською філією «Полтаваобленерго» і Марченком цілком очевидним є факт, що споживачем було здійснено відкритий накид на під’єднуючі дроти електромережі, який був помітним навіть з вулиці. Тож, зрозуміло, що це порушення було вчинене незадовго перед його виявленням для тимчасової мети. Тривалість правопорушення – самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача (власника мереж) з порушенням схеми обліку мала бути встановлена відповідачем при складанні акту про порушення від 21 жовтня 2013 року, але цього, повторимо, зроблено не було.
Читачу, мабуть, цікаво, звідки ж енергетики взяли саме 339 днів, коли насправді технічна перевірка домоволодіння М.Марченка по провулку Тупому взагалі не здійснювалася. Вони нахабно (іншого слова важко підшукати) долучили до матеріалів судової справи копію Листка огляду від 16 листопада 2012 року Пл 0,4 кВ ЗТП-р-ну вул.Б.Хмельницького-Гурамішвілі. В ньому йдеться про чистку електротраси, тобто, про обрізування дерев на вулиці. Огляду будинковолодінь чи зняття технічних параметрів із електромережі в цьому листку не зафіксовано. Але суд не зважив ні на цю обставину, ні на те, що вулиця Б.Хмельницького знаходиться від провулка Тупого за 900 метрів!
А те, що за 17 днів до інциденту контролер Миргородської філії особисто знімала щомісячні покази з електролічильника в домоволодінні М.Марченка й не бачила ніяких накидів на дроти, навпаки було замовчано, аби незаконно залізти до кишені останнього. Адже в цьому випадку сума нарахувань за необліковану електроенергію становила б близько 300 грн.
Таке враження, що «круті» миргородські енергетики окрім маніпулювання положеннями нормативних актів взагалі брали цифри для обрахування штрафу, як кажуть, зі стелі.
- Зокрема, при проведенні розрахунку вони використали коефіцієнт 0,7 - як до електродвигунів і механізмів безперервного транспорту, - пояснює Микола Марченко, котрий був змушений самотужки вивчити законодавчу базу, яка регулює стосунки між енергопостачальною компанією та споживачем електрики. - Адже згідно з додатком №1 до Методики коефіцієнт для зварювального обладнання становить 0,4, а не 0,7. Тобто, монополісти вкотре свідомо порушили Методику.
І це ще не все. У суді вони використали ще й лжесвідків – своїх працівників, котрі перебувають у трудовій та виробничій залежності від керівництва філії ПАТ «Полтавааобленерго».
Прикро, що до процесу цькування й переслідування журналіста та громадського активіста Миколи Марченка улесливо долучилися й суди.
Незважаючи на, здавалося б, очевидну фальсифікацію з боку Миргородської філії «Полтаваобленерго», суддя Миргородського міськрайонного суду В.Чернюк
ухвалив рішення на користь позивача: стягнути з Миколи Марченка майже 7 тис. грн.
Далі несправедливість і свавілля монополіста іменем України освятили Апеляційний суд Полтавської області та Ленінський районний суд м.Полтави. До останнього Микола Марченко подавав позов про скасування Протоколу Миргородської філії «Полтаваобленерго» № 312 від 8 листопада 2013 року, яким було узаконено сфальсифікований акт про порушення.
Миргородський міськрайонний суд та Апеляційний суд Полтавської області відмовилися допитувати свідків та з’ясовувати фактичну тривалість правопорушення, а безапеляційно прийняли позицію «Полтаваобленерго», згідно з якою М.Марченко здійснив накид 16 листопада 2012 року і впродовж майже року буцімто цілодобово проводив зварювальні роботи при повному навантаженні апарату. Хоча за цей час щомісяця одинадцять разів до його оселі приходили контролери Миргородської філії для перевірки показів лічильника, про що складали відповідні документи, й жодного разу накиду не бачили.
Коли ж Микола Марченко намагався відновити справедливість у Ленінському суді м.Полтави, то там, незважаючи на опір судді Ю.Новака, все ж були допитані кілька свідків, які є його сусідами. Вони посвідчили, що порушення було б видно візуально з вулиці (так, власне, його і виявили працівники Миргородської філії) і що накид був зроблений по обіді 21 жовтня 2013 року. Але суддя Ю.Новак ці свідчення взагалі не взяв до уваги. А знову погодився з версією електропостачальника про технічний огляд домоволодіння М.Марченка по пров.Тупому, яке якимись містичними силами 16 листопада 2012 року було переміщене в просторі на 900 метрів, і про те, що майже рік електрозварювальний апарат працював у нього на подвір’ї цілодобово, що не корелюється ні з законодавством, ні з здоровим глуздом, ні з принципом об’єктивності та справедливості при постановленні судового рішення.
Власне, це й не дивно, враховуючи тісні «взаємовигідні» зв’язки між ПАТ «Полтаваобленерго» та вказаними судами Полтавщини. За інсайдерською інформацією, такі відносини ґрунтуються і на матримоніальних засадах: один з керівників юридичною служби компанії є чоловіком судді Апеляційного суду Полтавської області. Ось і певне пояснення сприятливих для монополіста та незаконних і обурливих для населення рішень наших судів!І хіба після цього люди довірятимуть представникам Феміди, коли при вирішення судових спорів майже завжди виграє обленерго, а не абонент?!
Роздратування пересічних громадян викликає неналежна якість комунальних послуг, що надаються територіальними компаніями-монополістами, необґрунтовано високі тарифи і величезні зарплати їхніх працівників. А також різні махінації місцевих олігархів-комунальників, які вони здійснюють заради збагачення, відбираючи останню копійку у зубожілих людей. Випадок з Миколою Марченком – яскравий тому приклад. На жаль, не єдиний.
На «беспредел» олігархічної структури і пересічні громадяни, і підприємці скаржаться в засоби масової інформації, представникам політичних партій, народним депутатам, в Антимонопольний комітет.
Але дуже важко людям знайти управу на фірми-монополісти, позаяк їхнім керівникам потурають очільники місцевих державних органів; вони знаходяться у тісному корупційному зв’язку з судовими органами (здійснюючи прямий і непрямий підкуп шляхом проведення ремонтів, не стягнення з суддів плати за особисті комунальні послуги тощо). Відтак керівники окремих підприємств комунальної галузі на Полтавщині відчули себе князьками, які вважають, що можуть безкарно принижувати й обдурювати споживачів.
Одне слово, правий той, хто сильніший... Поки що. Адже, як казав цар Соломон: «Так буде не завжди»...
Наразі Микола Марченко подовжує відстоювати свої права в апеляційній та касаційній інстанціях.