Не чіпайте мій Офіс! Як Зеленський перетворив обшук у Єрмака на власну драму.
Реакція Зеленського на обшук у Єрмака виглядала так, ніби слідчі НАБУ не просто зайшли з ухвалою, а винесли з Банкової родинну реліквію. Президент, замість спокійно сказати «слідство має працювати», перейшов у режим ображеної зірки:
«Як ви взагалі сміли турбувати Андрія Борисовича?»
Схоже, для Зеленського Єрмак — не чиновник, а щось між талісманом і системним блоком: висмикнеш кабель — і вся конструкція зависає.
Іронія в тому, що обшук не став би політичною катастрофою, якби президент не кинувся рятувати Єрмака з тією ж емоційністю, з якою раніше рятував власні рейтинги. Але тепер Зеленський сам почепив на себе табличку: «Єрмак — це я».
Ну окей, якщо так — тоді будь-яка флешка зі справи Мідаса тепер є флешкою і на президента.
Стратегічний геній Банкової полягає в тому, що замість дистанції вони демонструють повне політичне злиття. Обшук у Єрмака? Для Зеленського це «атака на стабільність». А для країни — просто обшук у кабінеті людини, яка давно стала символом кулуарної влади.
Але президент вирішив інакше: «Не чіпайте мій Офіс!»
Пробачте, але з якого часу Офіс президента став приватизованим активом?
Той факт, що Зеленський так нервово захищає Єрмака, лише доводить: у Банковій чудово розуміють масштаби того, що може «вилізти» з цих протоколів обшуку. І зовсім погано, що президент поводиться так, ніби в кабінеті Єрмака знайшли не документи, а чорну скриньку з усіма рішеннями останніх чотирьох років.
Коротко кажучи: обшук зробили в Єрмака, але своєю реакцією Зеленський зробив підозрюваним самого себе.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»