Наперекір шаленому медійному негативу від оприлюднення розслідування "Bellingcat", Зе-команда лишилася на коні і буде чавити критиків.
Погодьтеся, компромати – це дійсно круто. Тільки от спершу варто навчитися ними користуватися як слід.
Медійна і громадська хвиля після очікуваного звіту "Bellingcat" по справі вагнерівців не стала джерелом струму. Сенсацій про які говорив Гордон чи Бутусов практично немає в матеріалі, а наразі вийшла лише перша частина – випуск матеріалу дрібними порціями ще більше знижує "вау-ефект" який можна використовувати для праведного обурення.
З теми вагнерівців теоретично міг бути вирощений Голем "справи Гонгадзе" проти Зеленського і "України без Кучми" в новій адаптації. Але виключно з грамотною медійною "прокачкою", коли ж ви намагаєтеся максимально "витягувати" інформаційну хвилю в довжину мобілізація опозиційних сил падає, топтема переростає у "ще одну з тем" в новинній стрічці.
Тему "розтягнули" і забалакали, сенсація була б дуже хорошим пострілом по владі і її, на жаль не сталося. Влада досить таки успішно для себе змогла каналізувати небезпечну тему через сумні та нецікаві канцеляристські доповіді Мар'яни Безуглої за результатами ТСК.
У результаті суспільний інтерес знижувався: висновки сумнівні, "неоднозначні", фейкові – які завгодно, але найголовніше – вони нудні. Саме тому революції та масові протести не стаються від банальної незадоволеності людей, яка переростає у перманентну, бо люди що описують революції здебільшого фокусують свою увагу на цьому факторі, який вони не можуть ігнорувати.
Це лише паливо для протестів, але якщо мотор то заводять, то глушать воно дуже швидко вивітрюється. Хороша хвиля "накачки" емоцій принаймні в еру соцмереж має бути швидким трампліном різко вгору.
Було досить помилково очікувати цю бомбу від "Bellingcat". Люди обурені темою вагнерівців в широкому сенсі "делегували" бомбу не дуже зрозумілим британцям, які чи то зроблять фільм ось-ось, чи то за пів року.
Робити ставку на фільм "Bellingcat" якщо в ньому немає більшої смакоти ніж у Бутусова і Гордона було помилковим і замість трампліна вгору створило зворотний ефект: відбулося зниження емоційного шалу, випуск пари. А якщо ця смакота була, то навіщо було віддавати її для публікації якимось британцям які не дуже ясно коли взагалі займуться її оприлюдненням?
Можна було спокійно передати це для висвітлення українським медіа або політикам, які б видали це негайно. Якщо "смакоти" не було (і це цілком можливо, у сфері розвідки найвищого рівня витягти наліво документи про таке навряд чи були б реальним зважаючи на політизованість ситуації), то відкладати це було вбивчим для теми рішенням; а час оприлюднення значно важливіше за скандальність змісту.