Інколи згадка про болючу поразку цілющіша за славну перемогу.
Консервативне підґрунтя фахової вчительської освіти з відчутним акцентом у бік суспільствознавства, закладене благословенної пам'яті Григорієм Івановичем Куликом, викладачем історії СРСР дореволюційного періоду, вимагає від нас кукібного ставлення до історичних артефактів.
Але спершу, як вам, панове, лексична знахідка? Зауважте, що «кукібне» певним чином має стосунок і до Анатолія Тихоновича Кукоби, бо належить до синонімічного ряду – «дбайливий, дбалий, ретельний, турботливий». Якійсь дещиці полтавців саме таким запам'ятався колишній міський голова. Щоправда, інша дещиця краян по сьогодні лякає дітей його прізвищем. Бо ми – потомственні демократи. Від Семена Васильовича Петлюри, і глибше.
До слова, класні лекції Григорія Івановича супроводжувалися аж ніби винуватою посмішкою, мовляв, перепрошую, що маю нести вам, малята, фігню про прорубані вікна і злягання в Переяславі…
Атож, до рубила (макроліта епохи розвинутого Олдувая – 1,5 млн. років тому, Африка), кістки мамонта з різьбленням, нанесеним пращурами гінцівських посполитих на Лубенщині, піраміди Хеопса і пам'ятника московитської слави посеред Полтави ставимося приблизно однаково. Артефакти.
Яким би жорстоким не був той другий фараон четвертої династії Стародавнього царства Єгипту Хнум-Хуфу для сучасників за 2,6 тис. років до Р.Х., перед його пірамідою благоговіємо: от же ж – кровопивець і експлуататор єгипетських народних мас, а без підйомного крана отаке вимахав! Якою би курвою не був пьотр пєрвий, він був.
Атож, петицію Олексія Логвінова на сайті Полтавської міської ради з пропозицією дерусифікувати Полтаву підтримали упродовж доби 390 мешканців громади. І це – підстава для розгляду міською радою. Зокрема, пан Олексій запропонував найпершим демонтувати Монумент Слави у центрі Корпусного парку, ще відомий простому люду як «орел» і «петровська геніталія».
Чималу підтримку краян знайшла й висловлена думка щодо варіанту зі збереженням колони та заміни орла тризубом.
На одному із місцевих веб-ресурсів розкладка голосів містян має наступний вигляд:
І ще. Проблема збереження/демонтажу полтавського совкового бренду посеред Корпусного саду має, крім усього іншого, прямий стосунок до нинішньої одіозної особи на мерському посту – саме на тлі символу петровської вікторії триразова цукрова недолугість пасталакала про братерство українців з орками на ворожому каналі «Наш». За два місяці до навали російсько-нацистських військ.
Відчуваємо й певну суперечливість нашої позиції щодо пам'ятника петровському фалосу. Сьогодні, після усього продемонстрованого покидьками з мордору, ненависть викликають не лише толстоєвські з лукомор'ями, а й іржавий тазик-лада на вулиці та північно-східний вітер. Ідіосинкразія на безневинну літеру Ы синхронізована з огидою до рідні в Кемерово. Навіки? Принаймні, до нашого власного скону однозначно.
Відтак, обома руками підтримуємо знищення всього нав'язаного нам руським міром – від Алєксандра Сергеєвіча до Гундяєва. Бо це – чинники, які формують світогляд манкурта.
А пам'ятник з бройлером, може, нехай би й постояв? Інколи згадка про болючу поразку цілющіша за славну перемогу.