Світло в кінці тунелю, як відомо, може бути й фарою електровоза.
Червоною мотузкою через увесь мережевий хайп, принаймні, через його оскаженілу частину, яку несподівано обсіло гостре почуття справедливості, проходить безапеляційна вимога негайного народовладдя.
Подаємо у нашому перекладі і з посутньою синтаксичною правкою типовий крик роз'ятреної Тупицьким ядерної душі кондового українця:
«… Тому треба дати повну владу – пряму демократію – народові! Народ швидко проведе реформи, тому що народ у більшості завжди голосує за справедливість. Вже неможливо терпіти цих шахраїв при владі, весь народ вони вже дістали і від них усіх нудить. Їх хочеться усіх до печі закинути і спалити або на стіл електричний посадити! А усе їхнє майно продати на аукціоні і роздати гроші тим роботягам, котрі працюють з ранку до ночі і не мають ні «пі***пі». Всі хочуть жити в гарній країні, але доки не буде прямої демократії, то гарною вона не стане».
Зойк окремо взятого кликуна охлосу перегукується, як це не дивно, з позицією Леоніда Макаровича Кравчука, котрий традиційно зручно вмостився між крапельками і теж кличе свою пародію в зеленому до сокири.
Якщо яскравому представнику охлократії болить «пі-пі-пі» його класу і, зрештою, революційний шал з чабанами і криком коло церкви є формою існування під гаслом «грабуй награбоване» і «зробимо їх разом», то завуальована улесливим «і вашим, і нашим» пропозиція Першого шостому хлюпнути до конституційного вогнища з каністри спонукає до гірких роздумів не лише про долю мінської ТриКонГр'и.
Зауважте, колеги, «шостий» ми написали з малої букви, утримавшись від набагато барвистішої гри слів навколо картярської «шістки». Впливає таки Кравчук на стилістику.
Натякати фейсбучному борцуну за народовладдя на історичну, жодного разу не спростовану невідворотну змінність охлократії тиранією утримуємося, бо підозрюємо, що людина не володіє категорійним апаратом.
Гляньте, як хитрющий лис переводить стрілки з «найвеличнішого лідера сучасності» на Верховну Раду чи то України, чи то Разумкова, котрий підло ухилився від п'яти запитань вінценосного:
«… І від ВР тепер залежить, як вона поставиться до цього, як вона оцінить ситуацію в цілому в Україні. І як вона прийме такі закони, такі рішення, які відновлять авторитет такої важливої структури як КСУ і погасять це полум’я, яке горить навколо КСУ».
Леоніде Макаровичу, а про замах на конституційний лад з боку пацана якось іншим разом? Ми вже за вашим очкуром.
Відтак, товариство, кличемо до поміркованості, яка не має нічого спільного з вилизуванням шостого Першим.
Праведний гнів негідним вчинком конституціоналістів Тупицького з роздачою індульгенцій корупціонерам має бути потамованим виключно КОНСТИТУЦІЙНО. У противному разі благословенні землі між Сяном і Доном вже невдовзі будуть перейменовані на «Берег Путінської Кістки».
Ми особисто підтримуємо Борислава Березу. Чоловік запропонував варіант виходу з «тупицької» кризи, від якого хоч і тхне трохи садизмом, але вже перевірений молдаванами.
Що вже робили вночі з тамтешніми суддями КСМ ті, хто це вміє, але на ранок суботи 15.06.2019 р. двовладдя у Кишиневі померло, не народившись – судді у єдиному пориві написали заяву про відставку після відміни свого ідіотського рішення про нелегітимність парламенту.
Інколи прищемити пальці дверима (звісно, у конституційний спосіб) є меншим злочином, ніж офіційне оголошення громадянської війни блазнем з президентськими замашками.