Мова навіть не про Бокассу. Бо там гнити було нічому. Те створіння народилося звіром.
18+: коханку-студентку Доріс, а наївне дівчатко планувало вийти за монстра заміж, Жан-Бедель спожив сплячою. Цитуємо протокол пізнішого допиту: «… я насолоджувався її свіжиною, особливо печінкою і серцем, адже наші, африканські звичаї саме таким чином роблять тебе мужнішим і хоробрішим. Столовою ложкою я з´їв сирим її мозок, щоб бути розумним і хитрим, як жінка. Надалі усіх новеньких дівчат, котрих приводив до себе додому, я пригощав біфштексами з м'яса Доріс та решти моїх приятельок…».
І не про щура з-під Спаської вежі. Бо з огляду на Маріуполь можна було й тут прийняти бокассівський варіант, оскільки між джунглями Центрально-Африканської Республіки і ленінградськими підворіттями немає різниці. Але Кабаєву, подейкують, нещодавно бачили в Швейцарії живою.
І не про Орбана. Там має місце легка хронічна «загазованість» і до екзотики «з дівчатиною на перше» справа, сподіваємося, не дійде.
І навіть не про Сі, котрий Буддою закляк на березі Янцзи в очікуванні на пропливаючі повз останки «кращого друга». Головному планетарному комуністові з тік-токівським обличчям сниться Конфуцій і Східний Сибір, прирощений до Піднебесної. Нехай куняє, такий снулий Будда хоч і поганенький, але союзник.
Мова про Санду. Смуглявку-молдаванку. Ех, і ти, Майє, уся із себе європейська! Як ви, панянко, гарно повстали над прокремлівською наволоччю! А як логічно і доладно вписалися в Чорноморську асоційовану тріаду! І в комедії з голим Чаусом зіграли на «браво». Ну, майже. Гадалося, що за такою перспективною спідницею не в лом гайнути і нашому, тоді ще не нашому. Одним словом, відчували щось подібне до кохання з першого погляду.
І ось тепер, коли услід за Азербайджаном сам бог велів і Молдові перейнятися відновленням територіальної цілісності дідизни, ви стромляєте нам ножа у спину.
Розчарування ви наше, буцімто європейське. Прикривати нашими дітьми своє рабське єство? «Чи можемо ми сьогодні залишити країну без природного газу та електрики? Ні, ми не можемо. Ні заради наших громадян, ні заради 100 тис. українських біженців, 50 тис. з яких діти».
Це ви у маріупольців запитуєте?
Цинізм, пані президент.
Нагадаємо молдаванці фольклорне: пустили газ в район. І тихо стало.