Хто платить за привілеї можновладців.
Ще раз повторю: грошей у Пенсійному фонді вистачає, щоб кожному пенсіонеру і кожному ВПО виплачувати щомісяця фактичний прожитковий мінімум — 7431 грн.
Але значну частину коштів ПФ забирають собі менеджмент самого Пенсійного фонду та спецпенсіонери з довічним утриманням.
Крім того, встановити для пенсіонерів фактичний прожитковий мінімум можна прямо зараз — грошей вистачає! Але Буданову, Зеленському, Свириденко та іншим це просто не потрібно.
Ситуацію більш детально розібрав Белінський Олег.
Учора соціальні мережі сколихнув пост одного з головних чиновників України, голови Офісу Президента Кирила Буданова, про єдність.
Пост дуже зворушливий, тому хочеться підтримати його розрахунками цієї самої «єдності» на рівні пенсій в Україні й наочно показати, до чого тут чиновники.
Порівнювати видатки Пенсійного фонду за двадцять років у гривнях не має сенсу.
За цей час суттєво змінилися і курс валют, і купівельна спроможність грошей.
Тому всі суми переведені в євро за офіційним середньорічним курсом НБУ, а потім скориговані з урахуванням накопиченої інфляції єврозони, щоб привести їх до реальної купівельної спроможності євро 2005 року.
Для розрахунків використано такі середні курси:
Також враховано інфляцію самого євро: близько 19% між 2005 та 2015 роками і близько 55% між 2005 та 2025 роками.
Після такого перерахунку отримуємо реальні видатки Пенсійного фонду України у цінах 2005 року:
На перший погляд сухі цифри свідчать про «успіх»: після вирахування інфляції загальні видатки фонду за двадцять років нібито збільшилися на 6,05 млрд євро (на 72%).
Але це зростання є абсолютно штучним, і вся магія «багатого» Пенсійного фонду зникає, щойно ми дивимося не на загальний бюджет, а на його внутрішню структуру.
Станом на початок 2026 року в Україні налічувалося 10,17 млн пенсіонерів. Із них 8,60 млн осіб, або 84,6%, отримували пенсію до 10 тис. грн. Саме ця категорія становить абсолютну більшість українських громадян на заслуженому відпочинку.
Загальна сума всіх пенсійних виплат становила 66,54 млрд грн на місяць. При цьому ці 8,60 млн пенсіонерів із пенсіями до 10 тис. грн отримували лише 41,42 млрд грн на місяць, або 62,2% усіх коштів. Решта 37,8% усіх виплат припадала на вузький прошарок із 15,4% пенсіонерів, які отримували понад 10 тис. грн (де левову частку становлять колишні судді, прокурори та топчиновники з космічними спецпенсіями).
Якщо порахувати витрати лише на цю біднішу, але найчисельнішу більшість пенсіонерів, отримаємо зовсім іншу картину:
Тобто, якщо виділити лише переважну більшість звичайних людей, то реальний «бюджет ПФУ для народу» у 2025 році становив би всього 7,05 млрд євро у цінах 2005 року.
Виходить парадоксальна картина. Нам розповідають про зростання фонду, проте, якщо прибрати витрати на елітарні пенсії й подивитися виключно на забезпечення 84,6% звичайних громадян, то реальна вартість їхнього фінансування сьогодні (7,05 млрд євро) є значно меншою, ніж увесь Пенсійний фонд у 2005 році (8,43 млрд євро).
Таким чином, для абсолютної більшості пенсіонерів фінансовий обсяг системи у реальному вимірі скоротився на 1,38 млрд євро, або майже на 16%.
Це наочно доводить: усе реальне зростання ПФУ за 20 років пішло не на підвищення рівня життя більшості людей, а розчинилося у фінансуванні спецпенсій та утриманні привілейованих категорій.
Не менш показовою є інша цифра.
У 2025 році власні доходи Пенсійного фонду від страхових внесків (ЄСВ), які сплачують легальний бізнес та наймані працівники, становили близько 858,8 млрд грн. При цьому річні витрати на 84,6% пенсіонерів із пенсіями до 10 тис. грн становили лише близько 500 млрд грн.
Тобто, якби ми забезпечували лише цю більшість, власних надходжень ПФУ вистачило б із величезним профіцитом — 361,8 млрд грн. Жодні дотації з державного бюджету не знадобилися б узагалі!
Але держава додатково вливає до ПФУ 117,3 млрд грн бюджетної дотації. Для чого? По суті, держава просто дотує з бюджету спецпенсії чиновників за рахунок залишку грошей тих людей, які реально працюють, створюють продукт і сплачують податки.
Постає питання: заради чого і чи захочуть люди взагалі надалі працювати «в білу»?
Який сенс тягнути на собі цю систему, якщо ті, хто створює реальний ВВП, у старості гарантовано отримають копійки, а зібрані з них податки держава перенаправить на утримання суддівсько-прокурорської касти?
І коли Буданов б'є себе в груди у постах у Facebook і говорить про необхідність «єдності нації», саме ці цифри якраз і показують справжню «єдність нації» — або те, що єдності немає і не буде, поки держслужбовці працюють на себе, одночасно закликаючи до єдності.
Про єдність кого з ким ми взагалі говоримо? Єдність 8,6 мільйона пенсіонерів із пенсією до 10 тисяч гривень та приблизно 5 мільйонів офіційних працівників реального сектору, які самотужки утримують цю систему?
Загалом ці дві групи — це понад 60% реального наявного населення держави.
То саме до них чиновники звертаються з пафосними промовами про єдність?
Неможливо будувати монолітне суспільство, коли понад 60% нації виживає, а еліта конвертує їхню працю та жертовність у власні надвисокі пенсії й довічне утримання.
Структура видатків Пенсійного фонду чітко доводить: нинішня система — це не про солідарність і єдність. Це про глибокий соціальний розкол, де під ширмою патріотичних гасел чиновники просто забезпечують себе за чужий рахунок.