Корупція під дахом Омбудсмана: кого й досі «не бачить» НАЗК.
Місяць тому НАБУ опублікувало розмови фігурантів так званої «справи Міндіча—Галущенка—Умєрова», під час однієї з яких (розмова була записана Оперативно-технічним управлінням НАБУ 14 травня 2025 року) колишній начальник управління Генеральної прокуратури України Дмитро Басов розповідає подільникам, що 20 тисяч євро з «общака» він передав у НАЗК за якусь довідку.
Кому саме Басов передав гроші, здогадатися не складно, враховуючи, що НАЗК очолює викормиш Ситника Віктор Павлущик, який у минулому був керівником відділу детективів НАБУ.
Але хоча з моменту запису цієї розмови сплинуло 7 місяців, ані НАБУ, ані НАЗК не розповідають, хто саме взяв гроші. Ба більше, Павлущик уже заявив, що, мовляв, у НАЗК провели службове розслідування й встановили, що саме ця розмова є недостовірною: усі інші розмови фігурантів «Міндічгейту» достовірні, а та, де йдеться про те, що Вітя Павлущик поклав у кишеню 20 тисяч доларів, — дійсності не відповідає.
З такої нагоди, а також у зв’язку з Міжнародним днем боротьби з корупцією хочу навести ще один приклад «невтомної боротьби» Павлущика з корупцією.
Скоро вже рік, як НАЗК здійснює «моніторинг та контроль за виконанням актів законодавства…» Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем і керівником Секретаріату Уповноваженого Іваном Вервейком.
Підстав для «моніторингу та контролю» більш ніж досить: як виявилося, Лубінець і Вервейко відкрили фіктивну фірму «Волонтери, об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яку очолює кум Вервейка — бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Олександр Сергійович Якименко. На цю фірму Лубінець і Вервейко оформлюють гуманітарну допомогу, передусім автомобілі, які міжнародні благодійні організації передають Секретаріату Уповноваженого. Частину автомобілів Лубінець записав безпосередньо на Якименка.
Окрім того, своїм радником Лубінець оформив Лещенка Романа Володимировича, з яким проживає за однією адресою та якому продав свій автомобіль. Це не дивно, оскільки Лещенко є чоловіком рідної сестри дружини Лубінця — Яніни Вікторівни. А головним спеціалістом сектору з питань охорони праці та техніки безпеки Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначив свою двоюрідну сестру Какауліну Мирославу Юріївну. Зрозуміло, що і свояку, і двоюрідній сестрі Лубінець виплачує премії, надбавки та матеріальну допомогу.
Але й це не все: Лубінець збирає з керівників іноземних правозахисних організацій гроші готівкою для, начебто, допомоги українським дітям з окупованих територій. Розписки в отриманні грошей видає все той самий Якименко від імені профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого. Одну з таких розписок — про отримання Лубінцем 18 тисяч євро від нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт — я торік направив у НАЗК. За словами Маріам Ламберт, Лубінець на ці гроші купив елітний алкоголь і з’їздив на відпочинок до Італії.
Ну і «вишенька на торті». Як виявилося, керівник Секретаріату Уповноваженого Вервейко перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого.
18 березня 2020 року Донецька обласна прокуратура скерувала до Волноваського районного суду Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018050510000417 від 21.02.2018 стосовно Вервейка Івана Дмитровича. Згідно з фабулою справи, Іван Дмитрович очолював Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області й оформлював на роботу фіктивних співробітників, зарплатню яких клав собі в кишеню.
Останнє судове засідання відбулося 23.12.2021, після чого матеріали зазначеного кримінального провадження були викрадені з Волноваського районного суду Донецької області. За наявною в мене інформацією, викрадення навесні 2022 року організували тодішній народний депутат України Лубінець Дмитро Валерійович, його брат — голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Лубінець Іван Валерійович та їхній батько — голова Волноваської районної ради Лубінець Валерій Дмитрович.
Надалі, з метою приховати факт крадіжки матеріалів справи, у Волноваському районному суді були виготовлені фальшиві документи про те, що вказане кримінальне провадження, начебто, передано до Красногвардійського (нині — Чечелівського) районного суду м. Дніпра. Але насправді матеріали справи до Чечелівського районного суду м. Дніпра не надходили. Натомість Д. Лубінець після того, як став Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, призначив обвинуваченого Вервейка керівником свого Секретаріату, надавши йому допуск до державної таємниці.
Ба більше, тепер Вервейко зі сміхом розповідає підлеглим співробітникам Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що він особисто спалив матеріали справи.
Зараз прокуратура Донецької області займається відновленням матеріалів втраченого кримінального провадження щодо обвинувачення Вервейка. Але голову НАЗК все це цікавить не дуже — принаймні за рік безупинного «моніторингу та контролю» Павлущик не виявив у Лубінця та Вервейка жодних порушень антикорупційного законодавства. Щоправда, тепер, завдяки «Міндічгейту», ми знаємо, скільки коштує така неуважність з боку голови Національного агентства з питань запобігання корупції — 20 тисяч доларів.
Користаючись нагодою, поздоровляю голову НАЗК Віктора Павлущика з Міжнародним днем боротьби з корупцією. Разом до перемоги!