Щоб займатися в Україні підприємництвом та інвестувати в виробництво, крім усього іншого, потрібно бути трошки йобнутим.
Бо ризики інколи зашкалюють.
Це і рейдерство, і тиск правоохоронців, і боротьба за ринок з недоброчесними конкурентами, які схематоз або несплату податків роблять своїми конкурентними перевагами, і багато чого іншого. А під час повномасштабки додались військові ризики. Які ніхто не страхує. І гарантій безпеки країні ніхто не дає. Тому будь-яке виробництво та склади, де б вони не були, працюють по принципу лотереї: «прилетить/не прилетить».
Додайте до цього катастрофу з кадрами в зв’язку з мобілізацією або від’їздом багатьох співробітників у Європу, проблеми з логістикою, енергетикою та все таке інше.
Але. Зажди є таке маленьке «але», яке перебиває все це вище перераховане. Я це називаю «дух підприємництва». І поки він буде — будуть в країні підприємці! Як би його не намагалися вбити зовнішні вороги і внутрішні мародери.
Тільки вчора мій власний дух несподівано дав тріщину. Хоч я вже майже не нервую, навіть коли відбуваються якісь чергові наїзди силовиків. Бо розумію — хижаків все більше, а нас все менше. Тому зменшення «підножного корму» треба кимось компенсувати.
Але виявилось, що значно більше мене ковбасить від зневаги та знецінювання того, що ти вже 30 років день за днем робиш. Від тих, від кого цього не очікував. Виявляється, коли ти ростеш, розширюєш виробничі потужності, створюєш нові робочі місця, платиш більше податків — все це фігня, якщо ти вирішив запропонувати свої потужності державі, йдеш на тендери і щось потім їй постачаєш. Наприклад форму для ЗСУ.
Мова про вчорашню статтю «Наших Грошей» журналістки Оксани Цокур. Там росказується про закупівлю DOT - Державний оператор тилу літньої форми на 2025 рік (яка доречі вперше на моїй пам’яті була проведена не сьогодні на сьогодні, а завчасно з розбивкою на рік, що дуже правильно). І зачепило мене навіть не те, що коли давалась «характеристика» підприємствам, які стали переможцями, про «Текстиль-Контакт» написали тільки наступне:
1) «ми в 2014-2021 р. постачали свої товари в росію» (насправді жодного факту експорту туди у нас з 2014 р. не було, що легко перевіряється);
2) «фірма фігурувала в якомусь там впровадженні за фактом розкрадання бюджетних коштів на постачанні товарів по завищеним цінам» (ми подивились посилання — якесь типове висмоктане з пальцю, з метою когось подоїти, харківське кримінальне впровадження 2021 року, про яке ми навіть не здогадувались, бо не було жодного запиту і в якому у ТК навіть не має процесуального статусу, хоч там є згадки про продукцію ТК в ухвалах).
Тішить, що не тільки про нас, але ні про кого з перелічених в статті виробників (а це все підприємства з 20-30 річним досвідом та сотнями співробітників) у автора не знайшлось жодного доброго слова. Ми для неї всі — лише фігуранти численних карних проваджень. І те, що ми поки що на свободі, це не наша заслуга, а недоробка силовиків.
А от обурило мене перш за все те, як автор висловилась по кожному з підприємств стосовно обсягів держзамовлень - «НАТЕНДЕРИЛИ».
Натендерили… Юморок у неї такий. Аналогії звісно зрозумілі.
Авторка пише, що ТК за 9 останніх років «натендерили» 1,75 млрд грн. Думаю, ця цифра з 2016 року відповідає дійсності. Тільки чомусь вона не знає, як всі ці роки на своїй сторінці я публікував навіть не десятки, а сотні тендерних історій, як ми боролися з рішалами закупівельниками і перемагали, як заощаджували державі сотні мільйонів гривень, при цьому завжди постачали якісну продукцію і ніколи не платили відкатів. Але тільки за останні три роки групою ТК заплатили 1,108 млрд грн. (!) податків в держбюджет. Тільки чомусь у авторки не виникло ніяких питань до компанії або до мене, хоч ми з редакцією НГ давно знайомі, поважаємо їх роботу, завжди відкриті і готові відповісти на будь-які запити, навіть комусь незручні.
Не виникло питань і у редактора НГ Юрій Ніколов, автора знаменитих вже «яєць по 17». Який зробив перепост цієї статті, підтримав авторку, а ще від себе додав, що ця закупівля — змова, а ми учасники якогось картелю, які не торгуються. Будемо тепер запрошувати його завітати до нас в компанію, а також на будь-яке з власних виробництв, щоб він особисто переконався, що ціна наприклад 1797 грн (з ПДВ), за якою один з лотів на КЛП (костюм літній польовий — це куртка і брюки з ріп-стопу) виграв «Текстиль-Контакт» є обґрунтованою і дуже низькою та заощадливою для держбюджету. Звісно, якщо постачати якісну продукцію. Тому, якщо одна з компаній в цьому тендері на одному з лотів чомусь дала ціну 1500 грн і підписала контракт, то пообіцяти — не значить поставити.
Переконатися про це можна подивившись навіть деякі мої (або інших виробників) публікації в групі Комітет оборонних закупівель легкої промисловості ФРУ за минулий рік. Деякі з них я ще окремо викладу в коментарях, бо тут вже багато букв. Як правило, це ціна на тендері нижче собівартості, а потім спроба поставити для ЗСУ неякісну продукцію за допомогою хабаря чи підробивши лабораторні висновки, це вже технічні деталі. Від чого страждають потім наші військові на передовій, але тим кому вдалось демпінгнути, а потім поставити непотріб, на це байдуже. Якщо не піймають за руку звісно. І випадків таких горе постачальників вже нажаль багато, залишилось подивитися чим все це для них закінчиться.
А з приводу того, що майже ніхто на торгах не понижався і все це «змова», додам спеціально для Юрія Ніколова декілька цифр, які сподіваюсь щось скажуть такому відомому розслідувачу:
- 2025 рік, ДОТ розіграв КЛП по цінах ~ між 1797 та 1836 грн (крім одного лота ща 1500). Постачання до кінця літа, курс грн/дол на момент оплати невідомий, поки що 42,2.
Тепер пропоную Юрію порівняти:
Де в закупівлі 2025 року зрада?
Чи ми повинні постачати дуже складні і трудозатратні вироби нижче собівартості? Юрій, Оксана, не хочете тоді взяти участь в фінансуванні касового розриву, якщо він трапиться? Бо рік непередбачуваний, може взлетіти курс, а за ним вартість сировини. Бо маржа мізерна і я це покажу на цифрах при зустрічі. Навіть вже не кажу, що з такою низькою маржою ніхто в Європі вже не працює. І вартість аналогічних літніх костюмів для військових будь-якої європейської країни вище в рази! Я навіть скину в коментарях затверджені ТУ МОУ на КЛП (вони є у відкритому доступі), кому цікаво, подивіться, який це складний виріб.
А тепер повернімося до вашого «натендерили». Що в контексті дуже дорівнюється до «вкрали». Шановні журналісти, ви хоч раз були на наших виробництвах? Ви бачили сотні людей, які щодня працюють, щоб забезпечити військових вітчизняною формою? Замість того, щоб віддати все на аутсорс китайцям чи туркам. Чи, можливо, ви хоч раз запитали, як нам вдається виживати в умовах війни? Звісно, краще бачити скрізь зраду, замість того щоб підтримати тих, хто тримає цю країну на плаву.
Я запрошую кожного скептика до нас на виробництво. Подивіться, як ми працюємо, як створюємо робочі місця і наповнюємо бюджет. А якщо це вас не переконає, то, можливо, переконає реальність. Бо якщо підприємства закриються, більше не буде кому шити ні форму, ні платтячка. І тоді під час чергової кризи ви зрозумієте, що вітчизняний виробник — це не ворог, а ваш останній союзник…
Дякую за увагу, а ЗСУ дякую за захист та можливість жити і працювати!