Окупаційно-терористичний контингент московії озброївся завдяки КНДР. Пхеньян передав агресору для війни проти України чимало «дарунків».
Останніми днями ворожа пропаганда дедалі частіше почала демонструвати північнокорейські збройові «обновки», що з'явилися на озброєнні армії РФ. І йдеться вже не тільки про 170-мм САУ «Koksan» і 240-мм РСЗВ М1991, а й про міномети, малі реактивні системи тощо.
Спробуймо проаналізувати й систематизувати нові надходження до війська країни-агресора, чому саме їх обрали окупанти тяк вони можуть застосовуватися. Насамперед озвучимо ті типи зброї, які стали дедалі частіше «світитися» на фото/відео профільних російських майданчиків і так званих Z-блоґерів.
Це, зокрема, 60-мм міномет, аналог китайського «Type 63», а також 140-мм міномет; окрім того, було показано малу 107-мм РСЗВ «Type 75». Армія РФ стала отримувати аналоги 122-мм гармати корпусної артилерії Д-74.
А на Курщині було верифіковано малого радіуса ЗРК «Pongae M-2020», аналог ЗРК «Тор-М2». Як бачимо, московія отримує від Північної Кореї здебільшого артилерію, ствольну і реактивну, що свідчить про виснаження власних запасів на складах і базах зберігання через масштабні втрати за три з половиною роки повномасштабної війни проти Україні.
Але артилерійські системи, що поставляються РФ, здебільшого мають вельми специфічні калібри і, як наслідок, боєприпаси, що не виробляються на російських підприємствах. З усіх перерахованих вище зразків тільки аналог Д-74 має «рідний» московії калібр — 122 мм.
Інакше кажучи, КНДР поставляє на нинішньому етапі зразки, що вводять окупантам у гостру залежність від північнокорейських боєприпасів. Тобто Кім Чен Ин максимально садить путіна на північнокорейську голку, але розглянемо кожен зразок окремо.
170-мм САУ «Koksan»
Поява цієї специфічної для РФ самохідної артилерійської установки одразу наштовхнула на думку щодо спроби армії окупантів компенсувати критичну нестачу у військах 203-мм САУ 2С7 «Піон». Московити тривалий час намагалися застосовувати їх у форматі контрбатарейної боротьби із західними далекобійними артилерійськими системами.
Ну, і цілком прогнозовано, програли це протистояння. Втрати САУ 2С7 «Піон» для РФ виявилися не тільки великими, а й не поновлюваними, отож у КНДР і був запит на якийсь далекобійний аналог або альтернативу.
Звісно, що Пхеньян відповів наданням артилерійської системи специфічного калібру, якого на московії не виробляють. На сьогодні північнокорейські 170-мм САУ «M1989 Koksan» переважно застосовуються на Лиманському напрямку.
Вже відомо про їхні недоліки у вигляді невідповідної офіційним ТТХ дальності стрільби. А вона не перевищує 30 км, що не дає змоги тримати їх поза зоною ризику ураження, а також низьку скорострільність.
Окрім того, снаряд 170-мм виявився не потужнішим за 152-мм, а два провідні пояси по корпусу натякають на підвищений тиск і зношеність унікальних для московитів стволів. Тобто КНДР посадили РФ не тільки на боєприпасну голку, а й у питаннях обслуговування переданої техніки.
240-мм РСЗВ М1991
Перша верифікація постачання 240-мм реактивної системи залпового вогню М1985/1991 на московію датується листопадом 2024 року. І як зрозуміло з калібру, він украй специфічний для РФ, яка хотіла компенсувати катастрофічні втрати РСЗВ 122-мм БМ-21 «Град», 220-мм БМ-27 «Ураган» і 300-мм БМ-30 «Смерч», а отримала ось це.
За інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України, на московію було поставлено близько 120 одиниць 240-мм РСЗВ М1985/1991. Однак поки що вони застосовуються набагато рідше, ніж 170-мм САУ.
З чим це пов'язано, поки складно сказати. Проте специфічна реактивна система залпового вогню так чи інакше має незабаром дедалі частіше почати з'являтися в зоні бойових дій, оскільки безповоротні втрати радянських запасів РСЗВ не просто зростають, а є критичними для окупантів.
60-мм міномет
У червні з'явилися перші верифіковані дані про наявність в окупаційно-терористичних військ РФ північнокорейських мінометів специфічного калібру 60-мм. Ці міномети являли собою точну копію китайського ротного міномета «Type 63».
Придбання хоч для московитів і специфічне, але досить корисне. Адже 60-мм міномет незамінний як під час штурмових, так і оборонних дій, не кажучи вже про його велику роль під час диверсійної та рейдової діяльності малими групами, що додають їм додаткових можливостей із вогневого ураження противника.
Північнокорейські війська, які прибули 2024 року до РФ воювати проти України, не мали в комплектації підрозділів техніки, але привезли з собою саме 60-мм міномети. І, зважаючи на все, командування окупантів гідно оцінило важливість цього засобу ураження на озброєнні малих груп рівня взвод-рота.
140-мм міномет
Цей міномет, як і багато чого у КНДР, родом із КНР. У 1960-х роках китайські війська потребували міномет потужніше 120-мм, але аналог 160-мм їм не підходив через, скажімо так, проблеми вагової категорії китайців.
А тому і був розроблений 140-мм «Type-76». Міномет мав вагу трохи менше тонни, його міна важила 29 кг, а дальність стрільби становила 9 600 м за скорострільності 8 пострілів за хвилину.
Проте у складі армії Китаю міномет популярності не здобув, а Корейська народна армія ним зацікавилася і поставила на озброєння. Щоправда, з дещо гіршими ТТХ.
Наприклад, дальність стрільби північнокорейської копії — 8 км. Це відкрита інформація, а фактично може бути меншою за заявлені характеристики.
Проте міномети 140-мм є серйозною підмогою в категорії батальйонної артилерії. Тож за грамотного застосування цієї громіздкої конструкції можуть становити серйозну загрозу для передових позицій із мінімальною kill-зоною.
107-мм РСЗВ
Загалом це вкрай специфічний засіб для окупаційно-терористичного контингенту РФ. Хоча на озброєнні Сил оборони України аналогічні західні зразки застосовуються, але, на жаль, не в тій кількості, в якій хотілося б.
На перший погляд система в умовах сучасного бою малоефективна, але це тільки на перший погляд. При грамотному застосуванні залп дванадцятьма реактивними снарядами всього за 10 секунд на дальність у 8-9 км — це серйозна підмога будь-якому штурму.
Що маємо на увазі під словом «грамотне», пояснювати не стану із цілком об'єктивних і зрозумілих причин. Система має як засоби ураження осколково-фугасний снаряд і касетний, який не втрачає актуальності для ураження живої сили по площі.
ЗРК «Pongae M-2020»
Зенітний ракетний комплекс «Pongae M-2020» — аналог московитського ЗРК «Тор-М2». Раніше про його постачання РФ не повідомлялося, але в січні 2025 року його було верифіковано під час боїв на Курщині.
Ну, як верифіковано... оператор ворожого FPV-дрона знищив його, прийнявши за український ЗРК. Загалом поява цієї системи свідчить про серйозну потребу окупантів у засобах протиповітряної оборони всіх ешелонів, особливо малого радіуса дії.
Нагадаю, що саме категорія ППО у втратах армії РФ стала першою некомпенсованою протягом місяця. І ситуація з цими засобами на московії стає критичною — з урахуванням високої потреби у них.
Д-74
Єдину «рідну» за калібром російській номенклатурі 122-мм гармату корпусної артилерії Д-74 було верифіковано в окупантів у січні цього року. Вказаного гармату розробили у СССР із 1947 до 1950 року, але починаючи з 1960-го її стали виводити зі складу радянської армії і продавати на експорт.
У результаті виробництво цих гармат у Союзі було припинено, а в арсеналах залишилося не так вже й багато. Проте гармата дуже сподобалася північнокорейській армії, і в підсумку її виробництво було налагоджено у КНДР.
Як наслідок, «гарматне м'ясо» Кім Чен Ина обзавелося досить великим арсеналом аналогів Д-74. Навіть експериментуючи з постановкою їх на мобільне шасі тягача АТС-59 і танка Т-62, а також широкою номенклатурою боєприпасів.
У московитів ця гармата була помічена в оснащенні північнокорейських снарядів ОФ-472. Дальність пострілу у Д-74 – 20 км, але чи відповідає північнокорейська копія радянським ТТХ, сказати складно, найімовірніше — ні.
Висновки
Як бачимо, на московію зараз йде дуже багато специфічних озброєнь із КНДР. При тому, що техніка із «рідними» калібрами не так часто верифікується у РФ.
Це означає, що, безумовно, Кім Чен Ин ставить путіна у кардинальну залежність від північнокорейського ВПК. Але в якийсь момент він буде змушений піти на передачу й іншої номенклатури, менш специфічної для московитів.
І це викликає в середньостроковій перспективі не менші побоювання, ніж той різноманітний, екзотичний північнокорейський звіринець, який зараз ми можемо спостерігати на озброєнні окупантів РФ. На жаль, уже не тільки на Курщині.
Важливо відзначити й ту обставину, що ми наразі не бачимо на озброєнні московитів північнокорейських основних бойових танків і ББМ. Це може свідчити про їхню появу у найближчому часі, — з огляду на гострий дефіцит танків і бронетехніки у військах РФ.