Найлегітимніше звернення громадян з приводу штампування державних свят зеленою цвіллю.
Сьогодні, вранці 16 лютого, прошкуючи до роботи, спостерігали за хлопцями у комунальних одностроях, котрі вставляли синьо-жовті прапорці у металеві конструкції вздовж Каштанової алеї. Про щось бубоніли між собою. Ми навіть знаємо про що.
Певно, коментували ранковий ультрапафосний спіч очільників Верховної Ради України Руслана Стефанчука і Олександра Корнієнка з нагоди встановлення нового всенародного свята – Дня єднання. Ми цих обох теж почули.
Патетичні фрази, вишукані слова, пропікаючі до кісток епітети й вітіюваті метафори дворецьких аж скапували любов'ю до рідного народу, готовністю огрядні животи свої покласти на олтар суверенності своїх хуторів, економічного процвітання на окремо взятій житловій площі і доступу перших, других і третіх ледь до скумбрії по вісім. Декілька разів у контексті злипання був згаданий першовідкривач усього на світі включно з колесом, паровим двигуном і вакциною Пфайзер.
Поспішали до верстата, то й не почули ще одного «полум'яного діджея». Немає сумніву що фігляр на прізвисько Браун теж зморозив свої п'ять копійок про особливу роль блазня у єднанні ашкеназі з автохтонним козацтвом.
І глибше розуміємо свого Леоніда Талалая, який теж, бідолаха, трохи раніше бідкався з приводу «світського бомонду з бандюг і повій»:
Якщо бункерному щуру захочеться одним махом компенсувати втрати від проваленого бліц-крігу 16 лютого, йому не треба нічого вигадувати – за нього попрацювала нікчеми з команди найЗеленішого.
Наш «патріот», після того, як увесь світовий бомонд витер об нього ноги у процесі умиротворення Мюнхена-38 Москви-22, вигадав ще один привід доточити величі до своєї клоунячої парсуни – оголосив свій День соборності 2.0, через два тижні після справжнього. Ні страму, ні совісті.