Як керівниця апарату Шевченківського суду отримує подарунки з окупації.
Керівна посада в одному з ключових судів України, але родинний бізнес — у самопроголошеній «ЛНР», а найближчі рідні — з російськими паспортами. Абсолютно чиста декларація і скромна зарплата у 27 000 грн, але автівки, квартири й будинки — на місці.
Усе це — неймовірна історія успіху керівниці апарату Шевченківського районного суду Києва Аліни Зборщік.
Восьма ранку в селі Осещина, що за пів години їзди від Києва. Невдовзі після журналістів hromadske сюди прибуває чорна Toyota Camry. Машина паркується біля сучасного таунхауса й очікує на Аліну Зборщік.
Жінка виходить із будинку. Водій завбачливо відчиняє двері, й вона сідає в авто. Машина прямує до Шевченківського районного суду Києва. Близько дев'ятої ранку автівка заїжджає на територію суду. Залишивши там нашу героїню, авто виїжджає.
Так зазвичай починається робочий день керівниці апарату Шевченківського райсуду Києва Аліни Зборщік. Вона відповідає за забезпечення роботи суду: від організації усіх процесів і до функціонування системи автоматичного розподілу справ.
Керівник апарату суду — це хоч і невисока посада в суді, але й далеко не остання людина. Він дуже наближений до суддів, оскільки обирається безстроково і за поданням голови суду. Керівник апарату має доступ до великої кількості суддів, а також до системи авторозподілу (тобто має можливість впливати на те, якого суддю призначити на якусь справу — ред.).
«Відомо багато випадків фігурування таких керівників у кримінальних провадженнях. Відомі й випадки зливу засекречених судових рішень, ухвал про надання права на обшук, наприклад… Були доволі гучні справи щодо підробки судових рішень», — каже юристка Єлизавета Караченцева.
Як правило, керівники апаратів судів залишаються в тіні суддів. Проте у 2021 році Аліна Зборшик як керівниця апарату Шевченківського суду публічно порушила питання зарплат. Ситуація критична: за її словами, у 2021-му співробітники Шевченківського суду отримували від 6500 до 12 000 грн, тому звільнялися з апарату, а нових кандидатів на такі гроші не знаходили.
Будьмо чесними, це справді мало. Достойні зарплати на держслужбі — це запобіжник від корупції та використання службових повноважень у власних інтересах. Тому з Аліною Зборщік ми залюбки погодилися б, якби не одне «але» — неофіційні статки самої Аліни. Адже ані автівки, ані будинку в Осещині в декларації Аліни Зборщік немає. Ба більше, вони їй і не належать.
Та спершу погляньмо на офіційні.
У 2016 році зарплата Аліни Зборщік становила 10 800 грн на місяць. У 2021 році — 29 000 грн на місяць. Зараз — 27 000 грн. Жодних інших постійних офіційних доходів у жінки не було й немає.
Живе Аліна офіційно (за декларацію) у квартирі в Києві на вулиці Жмаченка.
93 квадрати у ЖК «Автограф» у Дніпровському районі Києва, куплені в березні 2018 року. Це ЖК комфорт-класу, на той момент квартири схожого метражу тут можна було купити від 2,5 млн грн, або від 95 тисяч доларів.
Щоб купити таку нерухомість, Аліні треба було б відкладати з десяток років. Але не довелося, бо квартира належить не чиновниці, а її мамі Аллі Зборщік — і це вказано в декларації посадовиці. У березні 2018-го Алла Зборщік придбала квартиру за 767 тисяч грн, або 29 тисяч доларів проти майже 100 ринкових, що може свідчити про ухилення від сплати податків.
Жодного іншого майна в декларації Аліни немає. Ані автівок, ані нерухомості. Але в реальності автівка є. За кермом Toyota Camry, яку нам вдалося зафіксувати, найімовірніше, такий собі Руслан Кобюк. Саме на нього поліція складала адмінпротоколи за ненадання переваги в русі, перевищення швидкості та перетин подвійної суцільної.
Сама машина належить Євгенії Жирновій — кінцевій власниці компанії «Агроком-зп», що спеціалізується на гуртовій торгівлі зерном, тютюном, насінням і кормами для тварин. Євгенія пояснила: авто здала в оренду водію, а Аліну не знає.
Будинок, у який повертається з роботи Аліна Зборщік у селищі Осещина, ще не поставили на облік. Тож кому він належить — не відомо. А от дві земельні ділянки, на яких він збудований, належать уже згаданій мамі — Аллі Зборщік.
Загалом 13 соток. Жінка купила їх 27 липня 2020 року — офіційно за 135 тисяч грн.
Окрім того, в Алли Зборщік є дві квартири в Києві. Це на додачу до квартири у ЖК «Автограф», де мешкає Аліна офіційно. Одна — на майже 50 квадратів — у ЖК «Повітрофлотський квартал». Купила її Алла Зборщік у квітні 2019 року. Тоді такі тут продавали приблизно за 100 тисяч доларів. За тогочасним курсом — від 2 млн 600 тисяч грн.
Але Аллі дуже пощастило. Квартира обійшлася їй лише в 618 тисяч грн — за тогочасним курсом це 23 тисячі доларів проти ринкових 100 тисяч. Занижена ціна може знову свідчити про стійке небажання пані Алли платити зайві податки.
Інша квартира у «Смартплазі» — 43 квадратних метри, придбані у липні 2018 року. Тоді вартість однушки тут наближалася до 2 млн грн. Пані Алла вже за знайомою нам схемою купила квартиру за 795 тисяч грн.
Окрім нерухомості, у мами Аліни є також Toyota Highlander 2020 року випуску, куплена того самого року. Така вживана зараз коштує від 40 до 50 тисяч доларів, або близько 2 млн грн.
Зарплата Аліни Зборщік не дозволила б їй купити всю цю нерухомість і авто за свої офіційні доходи та записати на маму. Тож або це корупційна історія, або, можливо, батьки керівниці апарату Шевченківського райсуду — заможні бізнесмени, які допомагають доньці грошима.
І це правда, але є нюанс — бізнес Алли Зборщік розміщений у самопроголошеній «ЛНР», а податки вона платить до бюджету рф. Однак цей бізнес почав приносити суттєві прибутки не з початком війни у 2014 році. І навіть не з початком великої війни у 2022-му. А вже після всіх перелічених вартісних покупок — у середині 2023 року.
Ідеться про таке собі ТОВ «Гранд». Компанія виробляє гофрований папір та картон, паперову та картонну тару. З 1991 року підприємство працювало в Луганську. Спершу компанією керував батько Аліни Зборщік — Олександр. Потім бізнесом зайнялася мама — Алла Зборщік. Станом на 2013 рік компанія мала понад 700 тисяч грн чистого прибутку. А потім — окупація і пауза, яка тривала 10 років.
Чому пауза? Бо, згідно з українськими реєстрами, компанія відтоді жодного прибутку не отримувала, а в росії ще не стала повноцінно на облік у податковій. Тому або підприємство Алли Зборщік справді не працювало і не отримувало доходу, або працювало вчорну — без звітності про доходи. Найімовірніше, йдеться про другий варіант, бо, згідно з російськими базами даних, юридична особа була створена у 2015 році. Та й звідкись усе ж мали взятися кошти на купівлю нерухомості в Києві до появи офіційних доходів компанії.
У 2022 році компанія реєструється в російській податковій і соцфонді. А 15 серпня 2023 року відомості про вже ООО «Гранд» вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб російської федерації (ЗК).
І ні, це не росіяни віджали бізнес у порядних людей. Засновницею новозареєстрованої російської компанії так само зазначена Алла Зборщік. Тобто на другий рік великої війни мама української чиновниці вирішила остаточно легалізувати своє підприємство у країні-агресорці. Сплачувати туди податки. І як наслідок — фінансувати війну.
Тільки за неповний 2023 рік компанія «Гранд» заплатила майже 600 тисяч рублів податків у російський бюджет. І ще майже мільйон — у пенсійний фонд росії. Загалом це близько 600 тисяч грн.
І це ще не все. Бізнес у росії може вести будь-хто, для цього не обов'язково брати російський паспорт. Тож або любов Алли Зборщік до всього російського виявилася настільки сильною, або вигода від співпраці з агресором була настільки великою, що в тому ж таки 2023 році Алла Зборщік вирішила взяти російський паспорт. Відтепер вона — повноправна громадянка держави-агресорки, яка платить податки й будує бізнес.
За тим російським паспортом Алли Зборщік, який нам вдалося знайти, у російських реєстрах також можна побачити актуальний ідентифікаційний код платника податків мами української чиновниці. А ще Алла Зборщік подорожує. У вересні 2023-го вилетіла з російського аеропорту «Домодєдово» в Туреччину. Те саме — у листопаді 2024-го. За інформацією із російських баз даних, Алла Зборщік живе в Луганську на вулиці Кармелюка, 19А. А у 2024 році адресою перебування вказувала ось цей готель у Ростові — саме за цією адресою вона стала на реєстраційний облік громадян рф.
Важлива ремарка: росіяни примусово видають російські паспорти жителям окупованих територій, що є грубим порушенням міжнародного права. І найчастіше отримати паспорт країни-агресорки — без перебільшень питання життя або смерті. Проте тут, в історії батьків Аліни Зборщік, із їхнім бізнесом та відпочинком за кордоном, навряд чи йдеться про примус. Радше це свідомий вибір з корисливих чи ідеологічних мотивів. Або все одночасно. А як же донька, яка продовжує працювати в державній українській установі?
У 2023 році Алла Зборщік подарувала доньці 56 604 грн, у 2022-му — 205 821 грн. Того самого року ще 54 000 грн Аліні подарував такий собі Сергій Липченко. Це директор тієї самої компанії «Гранд», яка працює на росію й належить мамі Аліни Зборщік. Керівниця апарату Шевченківського райсуду задекларувала ці подарунки, забувши вказати, щоправда, джерело подарованих їй коштів, яке, найімовірніше, розташовується в окупованому Луганську.
Ось що важливо розуміти в цій історії. Окрім підприємства в окупованому Луганську, в Алли Зборщік немає і не було жодного іншого бізнесу. Так само жодного іншого бізнесу немає в її чоловіка, батька Аліни Зборщік. А от відносно нове, тобто куплене вже після окупації Луганська, майно у Зборщіків у Києві є. Тож які варіанти? Або пані Аліна неофіційно отримувала на держслужбі гроші, які давали змогу купити все це майно і записати його на маму, щоб легше було сховати. Або Аліна живе на гроші мами, які та заробляє в росії, поки донька відповідає за роботу одного з ключових судів України.