У Міністерстві оборони створили «протияйцевий» відділ
Написав учора «несхвальний» пост про міністра оборони, його «боротьбу» з корупцією і навіть трохи засумнівався.
Війна, а я як би підриваю авторитет першого чиновника держави у воєнних справах. Але… Не встиг текст провисіти пару-трійку годин, як в Українській правді з'явилася неймовірна «новина».
Виявляється, якби не його прозорливість та мудрість, то він разом із половиною МО міг би опинитися в полоні. (Попередньо ніби передбачалась евакуація міністерства з Києва).
Оцінити, наскільки б усунення цієї, безперечно, «найціннішої половини» від управління постачанням ЗСУ вплинуло б на краще на перебіг подій, представляю самому читачеві. А я про інше.
У вчорашньому посту я згадував, як Резніков по-дитячому безпорадно викручувався, відповідаючи на пряме запитання естонської журналістки про корупцію в МО.
У січневому пості про «яйця» в Міноборони, тільки небажання перевантажувати читача буквами не дозволило мені порадити пану Резнікову сформувати відділ, який би стежив за цінами на яйця.
А якщо вона є, то це спадщина проклятого радянського минулого. Потрібно робити реформи! Закінчувався пасаж дуже переконливо: «Це важливо для нашого майбутнього як члена європейської спільноти».
Відповідь пана Резнікова стала мемом в інтернеті. Не варто думати, що авторові стало соромно. Чи ви зустрічали нашого міністра, який вміє це робити та розуміє, коли зганьбився? Швидше, зателефонували зверху і сказали, що треба щось робити. І Олексій Юрійович почав щось робити. (Про це в кінці.)
Здавалося б, так просто, наказати секретарці сходити і подивитися в паперах бухгалтерів ціни, за якими сьогодні закуповуються продукти, погуглити їх у торговельних мережах… Відрядити 2-3 непідкупних офіцера до конкретних бойових частин і госпіталів, щоб порахували кількість конкретної амуніції чи ліків, отриманих ними з конкретної порції гуманітарної допомоги. Ще розпитали б солдатів, чи одержують ті, наприклад, круті кевларові шоломи на складі «за так» чи за гроші.
Єхидний (у хорошому сенсі слова) читач, звичайно, запитає, а де міністр у своєму міністерстві знайде непідкупних співробітників? М-да… Радянська ж спадщина! Через неї, клятої, міністр Резніков, на теплі місця у столиці змушений підбирати інших. Хлопців та дівчат, які вміють «дати, кому треба» та «взяти, де тільки можна».
Але навіть, гадаю, не дефіцит непідкупних у ввіреному А. Ю. міністерстві основна причина, що він не шукає простих шляхів.
Зателефонують, наприклад, із ОП і запитають про корупцію.
Відповісти, що за допомогою секретарки та трьох офіцерів виявив корупційне завищення цін, крадіжки та відкати? Віддав до рук слідчих органів 30-50 конкретних корупціонерів? Не зрозуміє, наприклад пан Єрмак, не оцінить масштаби.
А от сказати, що при МО створюється, наприклад, Департамент з питань запобігання та виявлення корупції (ДПЗВК) – це звучить серйозно та переконливо. Тим більше цілком відповідає лінії президента.
Зеленський якось пишався перед західними партнерами, що у нас створено наймогутнішу систему боротьби з корупцією (13 (!) структур, - В. К.).
Збільшити міць системи ще десь так на батальйончик – за це і на орден розраховувати можна. І от, як днями стало відомо, при МО терміново створюється щойно згаданий ДПЗВК.
Гроші, які виділяються на оклади нового начальства з секретарками, детективів, на кабінети з комп'ютерами-шмутерами можна було б, звичайно, направити на озброєння ЗСУ. Та перебивалися ж якось досі, переб'ються і зараз.
***
А я шкодував, що не вставив свої 5 копійок із приводу «протияйцевого» відділу. Посміявся б Олексій Юрійович із масштабів. Стратегічно мислять департаментами, а не відділами!
Як у тому ж ключі і на тому ж рівні вживає сьогодні «антикорупційні заходи»… Але питання про підрив боєздатності ЗСУ «процесами», що тривають у МО, як висіло, так і висить у повітрі. І міністр відповідає на нього все в тій самій «парадигмі», що й естонській журналістці. По-дебільному намагаючись перевести стрілки, раптом згадує про свій «подвиг».
Не залишилось ані іронії, ані сарказму. Хочеться дати волю почуттям. Ну доки не вершині влади залишатимуться довбо@би, які впевнені, що населення їх країни складається з суцільних ідіотів, і від Їх питань можна «відстрілюватись» локшиною примітивного самопіару?